Масові вибухи на Хрещатику та прилеглих вулицях розпочалися в окупованому нацистами Києві 24 вересня 1941 року. Вибухівку заклали та підірвали дистанційно радянські диверсанти.

У боротьбі з німцями сталінське керівництво вирішило застосувати тактику "випаленої землі". Мінери замінували основні об'єкти життєзабезпечення столиці – електростанції, водогін, мости, залізничні шляхи, пошту й телеграф. При цьому вирішили підірвати й Успенський собор Києво-Печерської лаври, музеї, оперний театр, адміністративні та великі житлові будівлі. Вибухи зруйнували 16 справжніх зразків світової архітектури, зокрема й будинок Гінзбурга - перший 12-поверховий хмарочос України.

Незабаром у місті розпочалася велика пожежа, яка п'ять діб нищила все на своєму шляху. Сприяли їй дерев'яні перекриття будинків, дрова для опалювання та газ. Щоб зупинити вогонь, німці підірвали ще декілька будівель і розпочали евакуацію населення. За повідомленнями газети "Українське слово" 1941 року, постраждало близько 200 будинків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як скидали бомби на Київ - відео з німецьких літаків

У ті дні загинуло багато киян, утім, точна кількість жертв невідома. Німці звинуватили у вибухах і пожежі євреїв. Згодом їх поведуть на розстріл до Бабиного Яру. Радянська ж влада, яка повернулася до Києва наприкінці 1943 року, переклала відповідальність за вибухи на німців.

24 вересня 1945-го жителі столиці обійшли всі будівлі та вперше поставили свічки у пам'ять про жертв підриву.

×