Початок 20 сторіччя в різних країнах світу ознаменувався появою автомобільних моторів. Хоча автомобілів в той період було все ще не багато. В Києві у 1913 році нараховували 328 машин. В той же час тут вже активно працювали представництва автомобільних компаній — "Пежо", "Фіат", "Бенц", "Форд". Про це розповідає науковий співробітник Музею Однієї Вулиці Анатолій Кияшко.
"В ті часи найбільш масовою у світі був "Форд". Фірма випустила близько одного мільйона автомобілів. Їх найбільше продавали у США — це був потужний ринок збуту. А в Російській імперії автомобілів тоді було усього близько десяти тисяч", - пояснює Анатолій.
Досить мала кількість проданих в імперії машин пояснювалася насамперед тим, що чисельність середнього класу була тут невисокою.
Серед перших сотень київських автомобілістів був і корифей українського театру Микола Садовський. Про це каже у своїх спогадах хормейстер Олександр Кошиць: "Микола Карпович мав уже тоді автомобіля. Треба сказати, що купив він його після довгого з нашого боку цькування, що мовляв: "Хазяїн найкращої української трупи, а їздить на чужих конях, та й то коли його запросять!" Як звичайно, скупенький Микола Карпович купив собі не нове авто, а держане, і думав ощадити на цьому, а воно вийшло дорожче, бо за направку його заплатив нарешті вдвоє більше, ніж за самий автомобіль. Артист Милович, що був у нього разом і за шофера, як почне бувало розказувати, як той автомобіль їде, то ми помираємо зо сміху. Раз ледве не прийшло до катастрофи: замість того, щоб у ворота, він заїхав в рів...
Пам'ятаю, як ми вирвались за місто і помчали в холодновату імлу лісів, як нас огорнула тиша і таємничість ночі, потягло пахощами трав і сосни, з темрряви нам на зустріч полетіла сумно-біла скатірть шосе… здавалось, що ми стоїмо на місці, а дорога біжить нам на зустріч і несе з собою пахучий свіжий вітрець, що так чудово прохоложує чоло, наповняє груди, бадьорить, а разом і клонить до сну".
Як пише видання "Вашъ Киевъ", на початку 20 ст. пересіли у новий розкішний засіб пересування також і візники. Більшості громадян із тих, хто не міг собі дозволити власне авто, доводилося користуватись моторизованим таксі. Іноді на ньому каталися просто заради атракціону. Часто чоловік пропонував проїхати в таксі своїй дружині й дітям, аби зробити їм приємність. Так, у 1912 році комерційні перевезення Києвом стали звичайним явищем.
Влада зобов'язали водіїв київських таксі мати спеціальні таксометри, а під час роботи "быть трезвыми и опрятно одетыми в установленную форму, объясняться с пассажирами прилично и спокойно, даже в случаях разногласия и ни под каким видом не позволять себе грубых и резких выражений". Фіксована ціна за послуги таксомоторів, яку ввели з 1 квітня 1913 року, становила за першу версту - 40-50 копійок, за кожну наступну половину версти — 10-15 коп. В нічний час тариф зростав на 50%. Тих водіїв, що вимагали вищу платню, могли позбавити ліцензії і відправити під суд.
4 
1
Коментарі