Радянські спеціальні органи стали стежити за військовими інвалідами ще в ході Великої Вітчизняної війни. У перебігу 1943-1944 років НКДБ СРСР направило місцевим органом держбезпеки кілька директив, що вимагали забезпечити через агентуру вивчення процесів, що відбуваються в середовищі інвалідів війни. Про це повідомляє "Историческая Правда".
Радянський Союз економічно був не в змозі не тільки забезпечити гідне життя сотням тисяч своїх солдатів, які отримали каліцтво, але і в цілому забезпечити свій, покалічений війною, народ. По-друге, інваліди псували імідж країни, яка перемогла фашизм. Радянський солдат - це сильний, молодий, повний сил чоловік чоловік
"Чекісти" організовували "просвітлювальні роботи" серед госпіталів, місцевих рад та органів соціального забезпечення з питань медичного обслуговування, працевлаштування інвалідів, встановлення та виплати їм пенсії.
В Узбецькій РСР наприкінці війни на оперативний облік були взяті 554 військових інваліди, більшість з яких раніше перебували в німецькому полоні. У жовтні 1944 року УНКДБ Краснодарського краю було виявлено 103 інваліда, які "повернулися в радянський тил при нез'ясованих обставинах". Управління в Молотовській області тоді ж заарештувало 13 фронтовиків-інвалідів "за антирадянську роботу".
Крім цього, влада явно злякалася погроз виконання терактів з боку "військових калік" відносно її представників. Колишні солдати і офіцери РСЧА без рук і ніг погрожували головам і ревізорам, ні в гріш не ставили начальників і кербудів. На фронті вони дивилися смерті в очі, були в німецькому полоні. Ці люди вже нічого не боялися.
У 1948 році за Указом Верховної Ради Карело-Фінської РСР (втім, швидше за все, за вказівкою "з Москви") був утворений "Будинок інвалідів війни та праці". Військових інвалідів тут тримали в нелюдських умовах. Старі монастирські будівлі були практично не придатні для проживання.
По початку там не вистачало навіть фельдшерів та молодшого медперсоналу. Багато хто з фронтовиків померли вже в перші місяці перебування на острові. У 1959 році там знаходилося 1500 інвалідів. Подібні заклади були відкриті в Сибіру та інших частинах СРСР.
У 1984 році Валаамский інтернат був ліквідований, а що його постояльці були перевезені в село Відліца, Олонецкого району Карелії. Пізніше етнографи знайшли архів особистих справ валаамских постояльців. Правда, інформація в цих документах дуже мізерна: куди зникли особисті документи цих людей, і найголовніше, нагороди, сьогодні ніхто вже не може відповісти.
2 
1
Коментарі