Тисячоліттями життя північноамериканських аборигенів була підпорядковане простій логіці: є буйвол - є їжа і одяг, а також безліч побутових предметів, які виготовлялися з кісток тварин. Щоб повертатися завжди з здобиччю, індіанці придумали незвичайний спосіб полювання: обманом вони заганяли стадо тварин в заздалегідь приготовану пастку.
Схема була проста. Спершу вибиралося гарне пасовище, неподалік від якого розташовувався скеля. Котлован поглиблювали, надаючи йому V-подібну форму, дно викладали гострими валунами. Один з аборигенів одягав на себе шкуру теляти і бекав, всіляко намагаючись звернути на себе увагу стада. Як тільки йому вдавалося зацыкавити тварин, він починав рух у бік прірви, із засідки вибігали і інші мисливці, створюючи "шумову" атаку. Бізони в паніці продовжували рухатися до неминучої загибелі і стрибали в безодню, розбиваючись об скелі.
Як правило, декілька тварин гинуло в ту ж мить, інші були покалічені, і індіанцям залишалося лише добити їх. Здобичі було так багато, що протягом цілого тижня мисливці не покидали котлован. Їхнім завданням було оббілувати тварин, обробити туші і відокремити шкури. М'ясо сушили на цілий рік, з шкур робили постільну білизну, одяг, мішки, використовували їх і для облаштування жител.
Археологи стверджують, що така хитрість була відома людям близько 12 тисяч років тому, її застосовували до тих пір, поки не приручили коней і не стали використовувати їх для "цілорічної" полювання.
Вченим вдалося відшукати чимало "пасток", які використовувалися первісними людьми. Одна з найбільш відомих - скеля Хед-Смешт-Ін-Баффало-Джамп в Канаді, визнана об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
2 
1
Коментарі