До Михайла Грушевського приклеїлося тавро неврастеніка

 

Львівський період був найпродуктивнішим і найщасливішим у житті Михайла Грушевського. Про це в ефірі "Історичної правди" розповів доктор історичних наук Віталій Тельвак.

З Києва до Львова Грушевський приїхав1894 року  за рекомендацією свого наукового керівника Володимира Антоновича тоді, коли у львівському університеті створювали українську кафедру. Тоді Польща змінила політичний курс - шукала порозуміння між українцями та поляками. Завдяки цьому в університеті було фактично відкрито кафедру історії України, яка офіційно називалася другою кафедрою всесвітньої історії з особливим вивченням історію східних слов'ян.

Відносини з місцевою українською елітою Грушевський мав складні - давалися в знаки, з одного боку, його складний характер, а з іншого - гонор львів'ян.

"Не одразу була прийнята у Львові фігура Михайла Грушевського. На той час він ще навіть не був магістром", - зауважив Віталій Тельвак.

Однак у Львові Грушевський розгорнув бурхливу діяльність. Окрім викладацької роботи та створення власної історичної школи, очолює Наукове товариство імені Тараса Шевченка та займається громадською діяльністю. Тоді ж облаштовує подружнє життя.

"Про те, що він був таки доволі в чоловічому тренді говорить те, що коли Грушевський приїхав до Львова як молодий порфесор, то представники української інтелектуальної еліти почали часто запрошувати його на вечірки і чаювання додому, маючи на увазі безпосередньо своїх незаміжніх доньок, - пояснив Тельвак. - І коли Грушевський все-таки вирішив одружитися не на представниці львівського істеблішменту, а на бідній вчительці Марії Вояківській, то це була одна з перших образ, яку до нього почали відчувати галицькі нотаблі того часу".

Саме у Львові Грушевський почав писати перший том своєї монументальної праці "Історія України-Руси". Від напруженої роботи дуже втомлювався.

"Неврастенія була одним з елементів культурного коду того часу. В наш час дану хворобу називають синдромом хронічної втоми. Грушевський абсолютно щиро описував свій головний біль  іте як йому доводилося його долати. І це посприяло тому, що до Михайла Грушевського приклеїлося тавро неврастеніка. Хоча на той час цією хворобою страждали всі представники інтелектуальної еліти. Код неврастенії присутній в усіх літературах, і російській, і європейській", - додав історик.

Після революційних подій в Росії сім'я Грушевських змушена була покинути Львів. Історики переконують, що на цьому по-справжньому щасливе життя Михайла Сергійовича закінчилося.

Його смерть вже у радянський час досі не дає спокою дослідниками і любителям спекулювати на історії. Однак певні чіткі свідчення про його фізичний стан таки існують.

"І українська, і світова громадськість сприйняла смерть Грушевського, як вбивство. Та з документів, які ми маємо сьогодні,можемо констатувати нефахове оперативне втручання, наслідком якого став сепсис. На той час Грушевський вже був дуже виснаженим, майже осліп", - завершив Віталій Тельвак.

×