На цьому знімку 40-річної давнини — сцена з вистави "Варшавська мелодія" київського театру Російської драми. Вистава з'явилася в самому кінці попереднього, 1967-го. Спектакль тримався на сцені майже два десятиліття і був показаний 670 разів. У часи всезагального радянського дефіциту вважалося престижем і удачею, навіть для москвича чи ленінградця, побувавши в Києві, привезти звідти "Київський торт" і подивитися там "Варшавську мелодію".
Ця п'єса Леоніда Зоріна — про любов полячки Гелени та радянського студента Віктора, учорашнього фронтовика. Отже, час дії перенесено в ті роки, коли ще діяв сталінський закон про заборону шлюбів з іноземцями, прийнятий 1947 року, скасований 1953-го. Але й у 1960-х ця заборона негласно діяла. Той закон було дуже важко порушити, тому за порушення мало кого судили. Одначе людських драм за тим стояло немало. Тому п'єса про недозволену любов могла розраховувати на успіх. Тоді 30-річна Ада Роговцева зіграла найзнаменитішу свою роль. До речі, вона, так само, як і її героїня, незадовго перед тим пережила "недозволену любов": її чоловік, кіноактор Кость Степанков, на час їхнього знайомства був одружений.
Але в ті роки "Варшавська мелодія" була чимось більшим, аніж просто любовною історією. А саме 1968-й зробив виставу особливо актуальною в очах публіки: улітку радянські танки увійшли в Чехословаччину. І наше мовчазне співчуття окупованим "чехам" знаходило вихід у цій виставі, де показували любов іноземки та "нашого" солдата, нехай і колишнього. У газетних рецензіях того року виставу називали ідеологічною диверсією, і "Варшавська мелодія" опинилася під загрозою закриття. Урятувало те, згадує її постановник Едуард Маркович Митницький, що п'єсу прийшов подивитися перший секретар київського міськкому Компартії, член Політбюро ЦК КПУ Олександр Ботвин. Дивився не закритий спектакль, а звичайний. Його вразив аншлаг у залі. І Ботвин сказав з приводу запопадливих рецензентів:
— А нехай вони, перш ніж писати, подивляться, скільки тут людей і як народ це сприймає!
Посилатися на "народ" для тодішніх керівників було виграшно-дипломатичним козирем. До речі, згодом Ботвин якийсь час працював радянським послом у Чехословаччині.
2003 року режисер Ігор Афанасьєв поставив з Адою Роговцевою виставу "Варшавська мелодія-2". Частково — уривки зі старої п'єси Зоріна, частково — епізоди, дописані самим Афанасьєвим. Ада Миколаївна грає тут Гелену, яка дожила до 1990-х років і зустріла чоловіка, схожого на Віктора. Обом їм це нагадує давню любов. Молоду Гелену — легендарну роль Ади Миколаївни — у цій виставі грають по черзі Олеся Власова та донька Роговцевої — Катерина Степанкова. Вистава об'їздила увесь пострадянський простір. Показували її і в США. Там не було відбою від колишніх киян, які приходили подивитися "на нашу Адочку".
3 
1
Коментарі
3