Гетьман Іван Виговський зрікся булави на користь 18-річного Юрія Хмельницького 11 вересня 1659 року на козацькій раді у Германівці – тепер село в Обухівському районі Київської області. Прагнув уникнути подальшого кровопролиття.
За часів гетьманування Виговський уклав із Річчю Посполитою Гадяцький трактат. За угодою, Військо Запорозьке мало увійти до складу Республіки Обох Націй під назвою "Велике князівство Руське", як третій рівноправний суб'єкт. А відносини між державами відновлювалися "у повноті так, як було перед війною".
Угода викликала гнів Московії, яка перед тим сама порушила зобов'язання, дані Богдану Хмельницькому і козакам за Березневими статтями 1654 року. Не зрозуміло її і населення Гетьманщини й козаки. Союз із державою, проти якої роками велася національно-визвольна війна, вони вважали принизливим і неможливим.
Проти гетьмана і його політики виникали чисельні повстання. Розпочалася і військова інтервенція Московії, що закінчилась поразкою московського війська у битві під Конотопом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Московські війська втратили в бою знамена і скарбницю
Втім, перемога у битві не принесла перемоги у війні. Після неї розпочалися нові антигетьманські виступи, а опозиція обрала лідером молодшого сина покійного Богдана Хмельницького - Юрася. Його підтримали досвідчені полководці Іван Богун, Яким Сомко, Іван Сірко та інші.
Розуміючи імовірність війни одночасно з Річчю Посполитою, Московією та козацькою опозицією, не бажаючи кровопролиття, Виговський вирішив добровільно скласти булаву.
На раді у Германівці Хмельницького представляв старший джура його батька Іван Брюховецький. Повноваження нового гетьмана підтвердили на козацькій раді у Білій Церкві. Юрась Хмельницький і його радники обрали промосковський політичний напрямок.
22 березня 1654 р. до Москви прибуло посольство гетьмана Богдана Хмельницького для визначення статусу запорізьких козаків у складі Московії.
Козацька делегація привезла до Москви грамоту Хмельницького до царя та проєкт договору, який містив 23 пункти. У проєкті "гарантувалася повнота внутрішньої автономії держави й усувалось будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України".
Хмельницький шукав підтримки у правителя чужоземної держави. Він обирав між польським королем, кримським ханом, турецьким султаном та московським царем.
"Березневі статті" регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради. Ці статті та царські грамоти розглядалися як угода двох рівних держав на рівних основах. Серед 11 пунктів "Березневих статей" нема жодного, в якому би йшлося про приєднання України до Московії чи їх возз'єднання.
5 
1
Коментарі