Нещодавно на українському телебаченні був представлений новий проект - "ДНК. Портрет нації". Він вже викликав хвилю обговорення, у тому числі у наукових колах. Зокрема, провідні українські фахівці з археології, антропології та давньої історії поставили під сумнів фаховість і науковість фільму та обговорення довкола нього.
Наводимо відкритий лист науковців, уривки лекцій яких, були використані у фільмі.
Колективна відповідь на фільм "ДНК. Портрет нації".
Нарешті сталося! "Сенсацію століття, сміливий телевізійний експеримент", як назвали це ток-шоу його автори, представлено українському телеглядачеві. Перше враження від побаченого – "що це було?". Популярний фільм про велике від...криття в галузі україногенези чи політичне шоу? Судячи з наступної дискусії проблема походження українців цікавила авторський колектив значно менше ніж політичний ефект від показаного. На обговорення "сенсаційного наукового відкриття в галузі українознавства" запросили таких "знаних" фахівців з україногенези як Р. Писанка, Д. Корчинський, В. Корнілов і навіть президент України Л. Кравчук. Отримали прогнозований результат: багато емоцій, крику, політичних гасел. Кожен говорив про своє, наболіле: Д.Корчинський – про окупацію українцями Москви та Парижу, а Р.Писанка мріяла про власного кабанчика. Але до чого тут походження українців і про що фільм? Питання риторичне.
Свою участь в проекті телеканалу "Україна" співробітники Інституту археології НАН України, вони ж викладачі національного університету "Києво-Могилянська академія", пояснюємо небажанням віддавати на поталу численним міфотворцям важливу наукову проблему. Однак сталося не як гадалося, а за відомою приказкою : "Хотіли як краще, а вийшло як завжди". За сценарієм організаторів кожен з експертів прочитав на камеру цілу доповідь, що тривала годину і більше. Однак зі сказаного режисерів зацікавили лише кілька випадкових фраз, а весь археологічний фактаж фільму був запозичений у тих самих міфотворців на ґрунті трипільської археологічної культури, зусиллями яких в Україні процвітає окремий фантастико-публіцистичний жанр "трипологія". Фільм переповнений анекдотичними з точки зору притомних науковців твердженнями на кшталт наявності у трипільців поліції, ЖЕКів, великих вчених-селекціонерів тощо. Виссане з пальця твердження про трипільські ЖЕКи та поліцію стало підвалиною далекосяжного висновку про Трипільську цивілізацію. Куди там до неї шумерам та стародавнім єгиптянам, які навіть ЖЕКів не мали!
Всупереч думці більшості фахівців про дезінтеграцію трипільської культури близько 5 тис. р. т., автори фільму впевнені у зворотному: трипільці продовжили своє історичне буття на землях України, бо оволоділи виробництвом досконалої бронзової зброї. Твердження таке ж претензійне, як і безпідставне, бо поки що жодного бронзового предмету (лише мідні) на жодній трипільській пам'ятці не знайдено.
А версія про органічне перетікання трипільців в аріїв Лівобережної України з наступним завоюванням ними Індії та Ірану є прикладом профанації індоєвропеїстики на ґрунті глибокого невігластва. Дійсно, коли на правобережжі Дніпра сіяло яскраве сонце землеробського Трипілля, на лівому березі формувалася принципово відмінна від трипільців за мовою, культурою та господарством скотарська спільнота індоєвропейців. За даними археології одна з гілок останніх (пращури індо-іранців) рушили євразійськими степами на схід і за 1500 років досягли Індії та Ірану, де остаточно сформувалися як окремий народ аріїв, відомий нам з Ригведи та Авести. Іншими словами, в Україні мешкали не самі арійці, а їх дуже далекі пращури та родичі (скіфи, сармати), сліди культурних чи генних контактів з якими не дають нам ніяких підстав називатися арійцями.
Глибоко хибна генеральна ідея фільму – визначення етнічної належності людини за її генним кодом. Якби геном визначав нашу етнічність, то не було б поняття асиміляції. Якщо українська етнічність жорстко визначається нашим геномом, то чому мільйони українців стали росіянами, а до того поляками? "Етнічність, перш за все, в голові, а не в крові", – цей вираз чула не одна генерація студентів істориків та археологів Києво-Могилянської академії на лекціях з палеоетнології. Цю ж ідею ми пробували донести до авторів фільму, однак, як бачимо, безрезультатно.
За генами можна з'ясувати як формувався демографічний потенціал (населення) Європи, чи окремих її регіонів, в т.ч. України. З цього демографічного матеріалу в специфічних природно-ландшафтних та гео-політичних умовах, відповідно історичній ситуації формувалися окремі етноси-народи, які нерідко асимілювалися іншими народами-завойовниками і зникали як етноси, але передавали свій геном завойовникам. Тому генний код не є провідною етно-визначальною ознакою якогось одного народу. В нашій крові є гени скіфів, трипільців, кроманьйонців, пітекантропів і навіть динозаврів. То може почнемо україногенез з пітекантропів чи динозаврів?
Найбільшим, водночас найскандальнішим "відкриттям" фільму є окремий народ українських жінок, нібито генетично закодований з часів палеоліту на зраду своїм чоловікам з окупантами з меркантильних міркувань. Виявляється українки є вродженими жрицями кохання споконвіку, а роксоланами і наташами вони стають не через життєві обставини, а за покликом крові та серця. У цьому твердженні наука й не ночувала, бо жоден притомний науковець не виділяє етноси за гендерною ознакою (народ жінок, чоловіків). Відсутність наукової достовірності не завадила творцям фільму рекламувати і поширювати серед широкого загалу більш ніж сумнівні з етичної точки зору твердження щодо українок.
Усіх цих прикрих недоречностей можна було б уникнути, за умови врахування нашими кінематографістами світового досвіду виробництва науково-популярних фільмів. Отримавши інформацію щодо україногенези від знаних фахівців з генетики (П. Форстер), мовознавства (К.Тищенко), історії (Г. Козакевич), археології (О. Моця, Л. Залізняк, В. Отрощенко, Ю. Болтрик, М. Відейко, В. Шумова), варто було б для її впорядкування у фільмі залучити наукового консультанта, а не робити з отриманим від науковців те, що за словами відомого кіногероя, "Содом не робив зі своєю Гоморою".
В університетах світу для ілюстрування лекцій широко використовуються чудові науково-популярні фільми виробництва ВВС. А чи можуть українські університети використати новий фільм для освіти наших студентів? Можуть, але лише по темі "Псевдонаукові концепції походження українців".
Співробітники Інституту археології НАН України, викладачі Національного університету "Києво-Моргилянська академія"
Проф. Л.Залізняк, проф. В.Отрощенко, к.і.н. Ю.Болтрик, В.Шумова.
2 
1
Коментарі
85