Брацлавський полковник Данило Нечай загинув 20 лютого 1651 року в результаті військової операції, яку організувала гетьманська канцелярія Богдана Хмельницького та короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира. Про це кореспонденту Gazeta.ua розповів дослідник життя полковника 59-річний Олександр Дмитрук.
"Хмельницького спочатку цікавило шляхетське походження Данила Нечая, а потім його гонор став дратувати, - каже письменник. - Рід Нечаїв походить із Берестейщини. З часів Київської Русі мали герб Побугів. В 16-17 століттях під ним було багато української еліти. Дід Данила Нечая Омелько був учасником морських походів, батько Гнат — соратником Сагайдачного. Омелько отримав універсал від короля за яким герб поновлювався за умови освоєння земель в околицях міста Бар на Поділлі. Тому вони перемістились сюди."
В цьому місті і народився майбутній полковник?
- Так, між 1620 і 1622 роками. Змалку був дуже неординарною особистістю. Батьки крім нього мали ще дві доньки та старшого сина Івана. Хоча Данило був молодший, він ними керував. Мав нетипову зовнішність: дуже великий — до двох метрів зростом, міцне тіло, дуже темне аж смоляне волосся, чорні очі. Характер у нього дуже вибуховий, чітко виражений холерик. Де зявлявся юний Данило, там завжди сходились дівчата і хлопці. Починалися музика, танці, співи. Завжди за собою водив людей. Така вдача у нього від мами. Під час одного із морських походів батько впіймав собі на турецькому березі дівчину і з нею одружився. Данило зовнішньо вдався саме в неї. Через жынку у Нечаїв були родинні зв'язки із турецьким родом.
Десь в 14 років мама не могла його втримати і відправила на навчання у Києво-Могилянський колегіум. Провчився там шість років і перейшов у Краківський університет. За три роки почав навчання у Падуанському університеті. Повернувся назад через два роки. Його нестримний характер не могли витримати і переварити викладачі. Завжди створював якусь бучу, затівав щось.
По тих селах якими володів рід Нечаїв діяли школи. Полковник зі своєї кишені виплачував компенсації родинам, які втрачали чоловіка в поході. Це свідчить про його заможність. При цьому ніколи не цурався простих людей. Тому його шанували. Ще 30 років тому старожили розказували про нього. Не кожен кінь міг витримати, такий був дуже здоровий.
Як розпочав свою військову кар'єру?
- Фактом є те, що Нечай готувався до повстання паралельно із Хмельницьким. Тому він був добре готовий вклинитися у війну 1648 року. Але у подіях на Лівобережжі він не брав участі. Активізується із приходом Хмельницького на Поділля. Тут вимальовується цікавий факт. Всі пишуть, що у Хмельницького було 60 тисяч війська. Дивимося які сили були у Нечая: найбільший тоді полк вишколеного війська — 2,5 тисячі кінних вояків та 40 тисяч піхоти. Вони і складали ту основу війська, яке йшло на захід. Саме тому аби збалансувати таку ситуацію з армією, Хмельницький попросив допомоги у кримчаків, але вони відмовили. Не кримчаки ж були поряд із ним під Берестечком, а татари причорноморські, ногайські, буджацькі. У нас просто це подається спрощено, а вони ж різнилися. Чорноморські були дуже бідними. Лише один із десяти мав поганеньку шабельку. Основна їхня зброя — баранячі голови на мотузках. Ними розмахували і били противника. Як потрапить у когось, то й купа переломів буде.
Богдана Хмельницького цікавило у Нечаєві тільки військова сила?
- Йому було вигідно поріднитися із Нечаями, бо вони з княжого роду. Їх знали, поважали і боялись. Як свої так і поляки. Хмельницький не мав того. А для статусу воно потрібне. Тому одружив свою доньку з Іваном Нечаєм. Взамін назначив його полковником у Білорусії. Але на Данила це не діяло. Він двічі витягував шаблю і вдруге ледь не зарубав Богдана Хмельницького не погоджуючись з тими угодами, які він укладав з поляками. Тобто вони були абсолютними антагоністами. І мені дуже не подобається коли називають Нечая сподвижником Хмельницького. Вони були ситуативними партнерами.
Що це були за конфлікти?
- Перший - після боїв під Зборовом-Збаражем, де Хмельницький уклав абсолютно не вигідну угоду і пішов на поступки полякам - погодився відправити по домах піхоту. А ополчення це були якраз люди Нечая. В цьому і криється причина поразки українського війська під Берестечком. Там вже не було піхоти, а українці славились своїми масовими редутами. Нечай висловився що він проти угоди і не допустить повернення шляхти на подільські землі. Хмельницький відрізав, що буде по його, бо він гетьман. Тільки полковники зупинили Нечая. В 1650 році вони посварилися вдруге. Поляки почали писати листи Нечаєві, що вони все прощають і пропонують відійти від Хмельницького. Данило був не дурним, брав ті листи, читав і гінцем пересилав гетьману. Цим він собі убезпечував тил. Хмельницького це роздратувало. Наступна зустріч ледь не закінчилась рубаниною між полковником і гетьманом.
Хто в таких умовах підтримував Данила Нечая?
- Замовчується факт, що на Поділлі, до битви під Батогом, Хмельницький не провів жодної військової операції. На початковому етапі народ підняв Максим Кривоніс. До нього долучився Іван Богун, потім Данило Нечай. Оця трійка визволили практично все Поділля і була ядром у кампаніях Меджибіж-Зборів-Збараж.
Коли стало зрозуміло, що Нечай і Богун можуть обійтися без Хмельницького і витворити на Поділлі окреме князівство, тоді виникла потреба прибрати хоча б одного з них. Це була чітко спланована поляками акція на фізичне усунення Нечая з дозволу гетьманської канцелярії.
Взимку 1651 року через Поділля проходила межа між Гетьманщиною і Річчю Посполитою. Поляки відсвяткували свої релігійні свята, святкують українці. Діє угода не переходити кордон. Поляки його перейшли, коли Нечай саме проводив перевірку сотенних містечок. У Красному він затримався у куми Богдана Хмельницького. Туди приходить 15-тисячне військо поляків. Третю частину війська можна відкинути на обоз, бо у них завжди був дуже великий. Ще тисячу відкинемо на обслугу гармашів, то маємо 8 тисяч кавалерії. Після розгрому загону Шпака у Ворошилівці, всі підтягуються до Красного. Три дні штурмують поганеньку фортецю.
Чому ніхто не допоміг?
- За один кінний перехід від Красного у Вінниці стоїть півтори тисячі вишколеного війська Богуна. Тут питання: чи не доїхав посланець до Богуна, чи він відмовив. Чіткої відповіді немає, але схоже на те що Богун не пішов на виручку тільки тому, що не повірив у порушення договору поляками. Він був надзвичайно чесний і для нього слово та підпис означало все.
Фортецю поляки захопили. Данило Нечай загинув у бою. Яким чином поховали його?
- Після загибелі, у церкві в Красному лежить на підлозі на килимі Данило Нечай. Його відспівує священик, поряд з ним тростянецький сотник Гавратинський, католик і етнічний поляк. Був ще третій — сидів турецький посланник. Плебеї не могли здійснити наругу над тілом мертвої людини вищої за статусом – шляхтича. Тому поляки тільки виманили Гавратинського із церкви і розстріляли як зрадника. Священик і турок залишилися живими. Першого рятував а сан, а другого чин дипломата. Тіло поховали у скіфському кургані поряд із містечком.
Мій вчитель розповідав, що коли ставили стелу на тій могилі Нечая, то була проведена розвідка. Там був кістяк, шабля, але не було голови. Це мене навело на думку: якщо був турецький посланець, якщо були домовленості з якимось мусульманським родом, то для підтвердження того, що не стало друга приносили голову. Такий закон. Її могли відвезти до Стамбулу.
Олександр Гандзій
4 
35413
Коментарі
2