Норман Дейвіс зауважує, що доля повоєнної Польщі була простою і очікуваною, він виокремлює такі етапи: 1944— 1948 рр. засвідчив поступову побудову комуністичної "народної демократії"; другий етап, 1948— 1956 рр., став добою накидання сталінізму; третій етап, після 1956 р., — це доба, коли Польщею керував свій рідний "націонал-комуністичний" режим.
3 травня як офіційне "національне свято" Польщі в Любліні під радянською егідою була створена перша повоєнна адміністрація. Польський комітет національного визволення, хоча 22 липня 1944 р. Люблін ще перебував під контролем Армії Крайової, яка нещодавно зайняла місто після відступу німців. До провідних постатей нової країни належали Едвард Осубка-Моравський, Станіслав Радкевич і Міхал Роля-Жимерський – всі хто проявляв приязнь новому режиму й отримував найвищі посади в країні.
По всій Польщі мірою просування фронту гестапівські в'язниці ставали в'язницями НКВД, колишні есесівські табори стали філіями ГУЛАГу, а слово "визволення" звучало дуже смішно. Невдовзі енкаведисти були нагороджені появою генерала Леопольда Окулицького, що недавно віддав наказ про розпуск Армії Крайової, і Станіслава Янковського, головного делегата польського уряду, і чотирнадцятьох інших людей, провідних постатей підпільного "парламенту". Ці люди становили б ядро будь-якої ініціативної групи, що виконуватиме постанови Ялтинської конференції та здійснюватиме інтеграцію демократичних представників із членами підтримуваних Радянським Союзом організацій. Але їх без ніяких церемоній заарештували й переправили літаками до Лубенської в'язниці. Через шість тижнів світ дізнався, що ті "шістнадцять" мали постати перед судовим процесом у Москві. Одним ударом усунули зі сцени наймогутніших конкурентів комуністичного табору і вбили всі надії на побудову в Польщі демократичного повоєнного устрою.
В залі суду стояли радянські солдати, остерігаючи групу звинувачених, які були абсолютно не винні ні в якому злочині, проте їх піддавали ритуальному приниженню. Британські й американські дипломати, союзники звинувачених, мовчки дивилися з галереї, не висловивши жодного протесту. Звинувачення зосереджувалися навколо абсурдної вигадки про начебто співпрацю в'язнів із нацистами. Постанови про винну були наперед визначеною справою. Вони дивували тільки тим, що не містили смертних вироків. Великодушність "радянської справедливості" була розрекламована, мабуть, щоб забезпечити поблажливість Заходу. Польська демократія загинула в зародку.
Щодо соціальної та економічної політики, то комуністів цікавило, по-перше, збереження великої кількості майна, нагромадженого німецьким окупаційним режимом, як бази для майбутньої націоналізації, по-друге, поділ величезних земельних маєтків серед бідних селян. Могутні хвилі людських пересувань, і військових, і цивільних, що котились по Польщі під час війни, окупації та "визволення", не вщухали принаймні ще два роки.
Так звана громадянська війна була спровокована діяльністю радянських сил безпеки під час визволення. Оскільки тією кампанією керували здебільшого з Москви, чимало поляків вважали, що то не громадянська, а міжнародна війна. Вимагаючи цілковитого підпорядкування, совєти спровокували збройний опір з боку тисяч людей, що за інших обставин могли б думати про якісь форми практичної співпраці. Тавруючи всіх своїх опонентів як "терористів", "бандитів" і "фашистів", вони створили неможливу ситуацію, коли комуністичні лідери закликали створити консолідований "демократичний фронт", натомість сили безпеки вбивали, арештовували і депортували тих самих людей, які начебто мали співпрацювати.
Як і завжди, насильство породжувало насильство. На терор, започаткований совєтами, відповіли тією самою монетою. Сільських голів, місцевих виборчих урядовців і службовців поліції, наставлених від НКДБ, убивали, залякували, карали. З радянського погляду ці події були якнайсприятливіші, забезпечивши найкраще можливе виправдання для їхнього дальшого контролю над силами безпеки. Був сформований особливий Korpus Bezpiczeństwa для проведення військових операцій. Міністерством безпеки у Варшаві й далі керували майже самі росіяни або персонал, що пройшов радянський вишкіл.
Тума Віолета
3 
1
Коментарі