У першій половині XIX століття паризьке вуличне життя було, наскільки можна судити з повчальних нарисів того часу, простором, куди "виливались" багато форм муніципальної діяльності, які нам звичніше уявляти собі в приміщенні. Про це повідомляє видання "Арзамас".
На паризькій вулиці виступали бродячі комедіанти, там же йшла дрібна торгівля, ходили люди з рекламними афішами на спині (то, що зараз називається "люди-бутерброди"), рознощики пропонували їжу і питво, сиділи "латальщиці" - вони чинили одяг, а лавку їм заміняла велика бочка. Згодом міська влада намагалася звернути таку активність і торгівля стала вестися в більш централізованій і цивілізованій формі - у великих магазинах.
Витіснення торгівлі з вулиць відбувалося і в інший, більш делікатній сфері: повій, які ходили по вулицях в традиційних для них районах, влада примушувала продавати свої послуги тільки в приміщеннях, а в 1830-і роки взагалі постаралися витіснити їх закладу на околиці.
Своєрідним мостом, що з'єднує торгівлю на відкритому повітрі і в приміщенні, стали пасажі. Пасажі представляли собою ряди лавок, кафе і ресторанів і в цьому сенсі були справжніми вулицями. Але при цьому по ним навіть в дощову погоду можна було прогулюватися без парасольки, розглядаючи вітрини з дрібничками.
Париж першої половини XIX століття місто з дуже чітко вираженою структурою і поділом на різні райони з різним виглядом і, головне, різної репутацією.
У деяких місцях місто перетворювався в свого роду виставку - в першу чергу виставку останніх мод. Перш за все, це відбувалося в саду Тюїльрі і на бульварі Італійців. Тут відбувалося стихійне поділ на "акторів" і глядачів: одні прогулювалися, інші сиділи на стільцях і розглядали "акторів", тобто теж "гуляли".
Були й інші квартали, як бідні, так і багаті, де нікому б і в голову не прийшло проходжати, демонструючи модні наряди: на правому березі Сени таким був "старорежимний" квартал Маре, на лівому - студентський Латинський квартал, брудний і бідний квартал вересня -Марсо і аристократичне манірні Сен-Жерменського передмістя.
Для Парижа кінця XVIII - початку XIX століття особливо важливим був поділ на простір: усередині оточувала місто кріпосної стіни - так званої Стіни відкупників - і поза нею, за заставами. Стіна була побудована в 1780-і роки для вирішення абсолютно зрозумілого економічного завдання: щоб зручніше було стягувати податок на ввезені в Париж їжу і питво (octroi). Усередині стіни продовольство і алкоголь були дорожче, за заставами - дешевше. Тому простір за фортечною стіною бувсуто розважальним: там будувалися кабаки, танцювальні зали, там проводило недільні дні все небагате населення Парижа.
Нововведенням XIX століття - це ресторан замість старовинних трактирів або табльдот. Ресторан, по-перше, ввів у вживання "карту" (la carte), або, як прийнято її називати - меню. Ресторанний спосіб обслуговування дозволив відвідувачеві вибирати з декількох закусок, кількох основних страв і декількох десертів.
Важливий процес, що відбувався в Парижі в цей час, - це новий спосіб виникнення "зірок". Його можна продемонструвати на прикладі такого тодішнього поняття, як "леви". В різні епохи його називали петіметром, щеголем або денді. Це як раз той, хто любить експонувати себе і свої ультрамодні туалети на бульварах і в театрі. А ось лев у вузькому сенсі слова - це явище набагато більш цікаве. Цей не той, хто хоче, щоб на нього дивилися, а той, на кого всі хочуть дивитися.
Світське життя трансформується: тепер більше шансів викликати інтерес не тільки у широкої публіки, а й у відвідувачів світських віталень має не красень-красунчик, а журналіст, літератор, композитор - але за умови, що він є законодавцем мод.
1 
1
Коментарі