На початку XVI ст. у Львові розгорталися неменш драматичні події, аніж у Шекспірівській "Ромео і Джульєтті". Про це інформує Львівський медієвістичний клуб.
В той час, у вірменському кварталі Львова жив вірменин на ім'я Івашко Тихнович. Дружина у нього померла, тому щоб доглядати будинок та дітей, наш Івашко наймає служницю – Софію. Життя так склалося, що з часом Івашко влюбився в Софію і почалися у них романтичні стосунки.
Ніби звичайна життєва історія, але не для ранньомодерного Львова. Уся складність ситуації полягає в тому, що Івашко був вірменином, а Софія – католичкою. Для тогочасного Львова (та й всієї Польщі загалом) сексуальні стосунки між представниками різних релігійних конфесій (тим більше дошлюбні) були поза законом.
Міські райці та бурмистр (влада міста) дізнавшись про ці стосунки, наказали швидко схопити любовників. Після недовгих судових засідань був винесений вирок – спалити обидвох. У той час Софія вже була вагітною від Івашка, що ще більше посилило злість райців та бурмистра (які були католиками). Влітку 1518 р. закоханих було спалено за міськими мурами.
Гарна романтична історія з драматичним кінцем. Але якщо проаналізувати її з чисто історичної точки зору, то ми можемо розгледіти тут більш масштабніші та важливіші події.
Вірменська громада, яка утворилася у Львові в середині XIV ст., доволі потужно розрослася до XVI ст. та мала свою внутрішню судову автономію. Вірмени були чудовими купцями, які контролювали східну торгівлю Польщі, а отже – були конкурентами для поляків та німців за контроль над торгівлею у Львові.
Саме 1518 р. виявився переломним у стосунках львівських вірменів та нової католицької владної верхівки. Можемо припускати, що спалення вірменина Івашка мало більше політичних мотивів, ніж релігійних. Таким вчинком католицька верхівка хотіла продемонструвати свою силу та владу у місті та закріпити своє право на втручання у судові справи вірменської громади.
Син Івашка разом із громадою написав листа до короля Сигізмунда І із проханням розібратися у цій справі та покарати магістрат за неправомірний вирок і втручання у внутрішні справи громади. Королівський декрет у цій справі був неприхильним до райців, які мали сплатити 200 гривень у королівську скарбницю, а також по 20 грошів кожному вірменину, що проживав у середмісті та постраждав від цієї ситуації.
Можемо припустити, що король так прихильно поставився до вірмен не через співчуття до романтичної смерті закоханої пари, а через чисто прагматичні мотиви. Справа була резонансна, тому він намагався зберегти прихильність всіх вірмен на теренах Польщі до Короля та й надалі отримувати дивіденди від вірменської торгівлі.
Головним правовим підсумком цієї кривавої справи був королівський указ, щоб перекласти на "руську" або латинську мову вірменське право. Це було зроблено для того, щоб остаточно кодифікувати вірменське право та розмежувати правові відносини між католицькою верхівкою Львова та вірменською громадою.
3 
1
Коментарі