




У мережу виклали фото вишитих сорочок з Волині. Тамтешнє оздоблення одягу славилося геометричними візерунками, чіткими й нескладними за композицією.
"Цей старовинний одяг вирізняється тим, що більшість вишиванок у цьому краї викроювалися ножем. Коміри в таких убраннях були викладними. Вони прищіплювалися запонками з олова зі скельцем або жичками - вовняними смужками червоного або зеленого кольору", - пише Центр дослідження і відродження Волині в Facebook.
Крій чоловічих і жіночих сорочок принципово не відрізнявся, але все ж були особливості.
"За нанесенням орнаменту можна було ідентифікувати молодих хлопців - власників вишитого вбрання: їхні сорочки розшиті на комірі, пазусі та чохлах. Жіночі ж сорочки були довшими, ніж у чоловіків: по кісточки. Розшивалися вставки, рукави, іноді комір та пазуха. Для цього використовували переважно червоні нитки з вкрапленнями чорних барв. А чого варті самі лишень назви, подекуди романтичні, подекуди екзотичні: хмелик, хрести гречкою, безконечник, кукурузка, огірочки на 2 половинки, кошички, баранячі роги, сокирки, копита, сливочуки, дубове листя, рутка, очка, ягідки, цимбали, звізди", - зазначають дослідники.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іноземці у вишиванках записали відео на честь Тараса Шевченка
Жіночі сорочки щільно призбирували навколо шиї, оздоблювали аксесуарами. Чоловічий гардероб був стриманішим.
У регіоні також існували традиції прикрашати сорочки візерунковим ткацтвом. Під його впливом утворилася техніка шитва, яку називають занизуванням. Вишивальна нитка протягувалася через усю довжину орнаменту, як у шві "вперед голку". Згідно з орнаментом вишивалася горизонтальними паралельними стібками справа наліво до кінця ряду, а відтак у зворотному напрямку.
Популярну червону або насичену вишневу барву зазвичай відтіняли синім або чорним кольором. А геометричні або рослинні орнаменти часто прикрашали всю площу рукава.
Уперше світ із українською вишивкою познайомила етнографиня Ольга Косач, відома за псевдонімом Олена Пчілка. 1878 року на всесвітній виставці, що проходила в Парижі, вона представила свою ґрунтовну працю "Украинскій народный орнаментъ. Вышивки, ткани, писанки".
Видання нараховувало майже 300 зразків орнаментів для вишивки у різних техніках: "занизування", "настилування" та "вирізування", "хрестик" тощо. Крім демонстрації та детального опису цих технік, Олена Пчілка ставила перед собою завдання з'ясувати, наскільки орнаментика українського народу є самобутньою, наскільки багато в ній запозичених елементів
Коментарі