Сьогодні народному депутат від "Народного фронту" та координатору групи "Інформаційний спротив" Дмитру Тимчуку мало виповнитись 47 років. Політик загинув 19 червня від пострілу у голову.
"Він був... Так, він був кращим журналістом у нашій групі "мурзилок", випускників 1995-го Львівського вищого військово-політичного училища. Чук - так називали його в нашому курсантському колективі. У випускному журналі "Атака" Дмитру пророкували славу відомого журналіста, і він ним став. Починаючи з 2000-го, в Україні мало хто міг змагатися з ним на рівних у створенні текстів на теми безпеки", - поділилися спогадами одногрупники Тимчука з сайтом Інформаційний спротив.
Автор: sprotyv.info
Дмитро Тимчук закінчив вище військово-політичне училище у Львові
"Він завжди був в опозиції до влади, як говорили за Союзу - "неформалом", - повідомляють друзі. - Він любив рок, і не любив ментів. Він завжди був на боці слабких і сміливо боровся за справедливість: курсантом - без оглядки кидався в бійку "з переважаючими силами противника", офіцером - вступав в гостру полеміку з начальством без оглядки на звання і посади. Принциповий і чесний, Чук будував свою військову кар'єру на суто на особистих досягненнях, кожне підвищення і кожне звання заробляв, як-то кажуть, своїм горбом. "Вирішити питання" - це не про нього. Так, йому був притаманний здоровий кар'єризм, тому він і дослужився до підполковника. Але за посадами він не ганявся, і "кістками" до них не йшов - тому і дослужився тільки до підполковника".
Автор: sprotyv.info
Дмитро Тимчук дослужився до підполковника
"Йому подобалося працювати в парламенті, - розповідають друзі, - він розумів державний масштаб діяльності депутата і функціонал, пов'язаного з ним, тому дуже серйозно ставився до виконання депутатських обов'язків. Але в той же час вони його, як би це сказати точніше... обтяжували чи що. Це проглядало в іронії, з якою він частенько розповідав про роботу в Раді. З втратою мандата Діма не особливо втрачав у матеріальному плані, він добре заробляв журналістською працею. Перші кілька років перебування в Києві, поки він "набивав" руку на текстах у "столичному" стилі, шукав свою тему, йому ще доводилося бігати редакціями, щоб прилаштувати матеріал. Але десь з 2001-го чи з 2002 року Дімкині статті вже йшли нарозхват. Ніс не задирав, а служив як годиться - чергував у редакції, їздив у відрядження, в тому числі і в "гарячі точки".
Автор: Радіо Свобода
Дмитро Тимчук дає інтерв'ю на Радіо Свобода
"На початку 2000-х, ще при Кучмі, у військових колах активно дискутувався текст нової військової доктрини України. Зараз уже багато хто забув, але в той час вище керівництво країни всерйоз обговорювало тотальне скорочення Збройних сил, зокрема, частин і з'єднань ракетних військ із оперативно-тактичним і тактичним озброєнням. Якось під час чергового круглого столу генерали з Міноборони і експерти заговорили про повну відмову від ракетного озброєння, оскільки навколо України - тільки дружні країни, і ніхто ніколи на нас війною не піде, ХХІ століття на вулиці, всі люди брати... Дімич години дві слухав ці розмови, а потім запитав: скільки годин, на думку присутніх генералів і експертів, проіснує Україна після того, як відмовиться від такого озброєння?! Експерти і генерали образилися".
Автор: sprotyv.info
Дмитро Тимчук виступав за збереження Україною своєї армії
"Дімка довго збирав гроші на власне житло. Його, як і багатьох офіцерів, безхатчення гнітило, але особливої трагедії в цьому він не бачив. У "кращі" роки в Київському гарнізоні значилося 50-60 тисяч безквартирних офіцерів... Так, щоб досягти бажаного, Чуку доводилося економити. Наприклад, перший "цивільний" костюм він купив тільки 2004-го, пізніше він з'являвся в ньому і в парламенті. Але він не був жадібним і не ставив перед собою мету стати мільйонером, нахапати побільше благ. Дімка щиро любив свою країну, свою роботу, свою сім'ю та близьких. І він пішов від нас, недолюбивши, не здійснивши безліч планів."
2 
35413
Коментарі