Польський уряд 16 вересня 1930-го розпочав пацифікацію — насильне "вмиротворення" українців Галичини. Акція була відповіддю на погроми польських маєтків активістами Організації українських націоналістів.
Пацифікація охопила близько 450 сіл і містечок. Проводили голова уряду Польщі маршал Юзеф Пілсудський і міністр внутрішніх справ Феліціян Славой-Складовський. Приводом стали протести українців у Галичині щодо польського панування. Відповідальність за це покладали на ОУН та Українську військову організацію. Поляки хотіли послабити українські політичні сили у краї. До неї залучили понад 1 тис. поліцейських, військову кавалерію та допоміжні підрозділи.
Село оточувало військо, чоловіків збирали й по черзі били — зазвичай давали по 25 буків. Бувало, аби принизити, кидали в ями з гноєм. Нібито шукаючи зброю, руйнували будинки, громадські читальні й кооперативи. Розсипали борошно, доливали до нього гасу, розпорювали подушки й перини. Арештували адвоката Володимира Целевича та священика Івана Ліщинського.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 4 тис. полонених розстріляли і поховали у лісі
Ліквідували українські молодіжні організації: "Січ", "Пласт", "Сокіл", розгромили "Просвіту" та кооперативи. Українські політичні діячі, підтримані митрополитом Андреєм Шептицьким, просили припинити терор проти населення. Поляки провели понад 5 тис. каральних акцій українськими селищами та містами.
Репресії призвели до зменшення українського представництва у польських органах влади. Українці з Галичини здобули лише 20 місць у сеймі.
У січні 1932-го Ліга Націй засудила дії польського уряду щодо населення Галичини. Кампанія завершилась.
Перший транспорт із польськими військовополоненими вирушив на розстріл з Козельського табору до Катинського лісу під Смоленськом 3 квітня 1940-го. НКВС почало масові розстріли поляків.
1 
1
Коментарі