Білоруси визначились із яким державним устроєм жити далі

 

25 березня 1918 року Рада Білоруської Народної Республіки прийняла у Мінську Третю статутну грамоту. Нею проголосила незалежність.

Статутні грамоти були дещо схожими на універсали Української Центральної Ради. Їх ухвалювали у зв'язку із наслідками проведення мирних переговорів між російською радянською стороною та країнами Четвертного союзу у Брест-Литовську. Спочатку радянський представник Лев Троцький, не погоджуючись із вимогами Німеччини, зірвав переговори. Німці розпочали наступ на території Білорусі. Тоді владу в країні взяв Виконком Ради Всебілоруського з'їзду.

У Першій статутній грамоті від 21 лютого білорусів закликали здійснити своє право на повне самовизначення та підтвердили право національних меншин - українців, литовців, поляків, росіян та інших - на національно-персональну і культурну автономії. Тоді ж створили тимчасовий уряд - Народний секретаріат на чолі з комісаром юстиції Йосипом Воронко. Остаточний устрій мали визначити установчі збори - сойм. Німці визнали уряд, але дозволили його діяльність лише в межах Мінської губернії.

У Другій статутній грамоті, прийнятій 9 березня у відповідь на підписання Брест-Литовського миру, проголошували Білоруську Народну Республіку в межах етнічних кордонів та зі збереженням попередніх органів влади до скликання установчого сойму. Проголошувалася також свобода слова, друку, зібрань, страйків, союзів, сумління, недоторканість особи та помешкання, право народів на національну автономію, рівність всіх мов в Білорусі. Земля мала перейти селянам без викупу, а приватна власність на неї скасовувалася.

Станом на середину березня, радянські військові, виконуючи мирний договір, покинули країну. Тому білоруські політики після численних суперечок із прихильниками "єдиної та неділимої Росії" вирішили прийняти Третю статутну грамоту.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тихановська в День Волі закликала до нової хвилі протестів

"Тепер ми, Рада Білоруської Народної Республіки, скидаємо з рідного краю останнє ярмо державної залежності, яке насильно накинули російські царі на нашу вільну та незалежну країну. З цього часу Білоруська Народна Республіка проголошується Незалежною та Вільною Державою. Самі народи Білорусі, в лиці свого Установчого Сейму, приймуть рішення про майбутні зв'язки Білорусі", - йшлося в документі.

Етнічними землями Білорусі оголошували Могильовщину, білоруські частини Мінщини, Гродненщини, Віленщини, Вітебщини, Смоленщини, Чернігівщини та суміжні частини інших губерній, заселені білорусами. Столицею держави став Мінськ.

Грамотою оголосили скасування Брест-Литовського миру, підписаного за Білорусь іноземним урядом, що "прирікав білоруський народ на смерть, ділячи землю його на частки". Підкреслили право і бажання Білорусі підписати новий мирний договір.

Більшовики одразу оголосили, що створення незалежної БНР є спробою "поміщиків і капіталістів" відірвати Білорусь від Радянської Росії та приєднати її до буржуазної Німеччини. Діячі справді дякували німцям за визволення та прагнули союзу із ними, але це викликало розкол всередині політичних кіл, де було також багато прихильників Росії.

Із поразкою німців у Першій світовій війні в грудні 1918-го розпочався наступ більшовиків на Білорусь, а згодом й наступ Польщі. 1919 року БНР припинить існування, а уряд діятиме в еміграції.

×