29 квітня 1980 року помер 80-річний Альфред Джозеф Гічкок, англійський кінорежисер, продюсер, сценарист. Його ім'я пов'язане зі становленням жанру "трилерів" та з поняттям "саспенс" у кіно. Гічкок умів майстерно створювати в своїх фільмах атмосферу тривожної невизначеності, сторожкого очікування, передчуття чогось жахливого. За 50 років він зняв 55 фільмів. Більшість вважається класикою світового кінематографу. Відомі - "Психо", "Птахи", "Вікно у двір", "Запаморочення" та інші. На хічкоківських стрічках публіка вищала від жаху.
Пропонуємо цікаві факти про метра.
Боявся поліцейських і чекав покарання
Альфред ріс відстороненим від інших дітей Автор книги "Темна сторона генія" біограф Гічкока Дональд Спото показує його як жорстоку, боягузливу людину. Якось 5-річного Фреда батько послав до поліцейського відділку із запискою. Прочитавши її, поліцейський — знайомий батьків — замкнув малого в камеру. А за декілька хвилин випустив ледь живого від страху.
"Ось так ми робимо з неслухняними дітьми", — сказав наостанок.
Відтоді Альфред Хічкок усе життя боятиметься поліцейських. Так і не навчиться керувати автівкою й завжди сплачуватиме всі податки.
У коледжі єзуїтів, куди віддали його батьки в 7-річному віці, Альфред крав яйця з церковного курника й кидав у вікна. Незворушно заявляв, що це роблять перелітні пташки. За провини ченці били учнів гумовими палицями по сідницях.
"Винуватців направляли після уроків до отця-настоятеля. Він зі зловісним виглядом заносив ім'я в журнал, там же відзначав міру покарання, і треба було цілий день чекати виконання вироку", — згадував Хічкок.
Тоді він зрозумів: очікування страху страшніше за сам страх. Чекання жахливої події стане одним із головних прийомів у його стрічках. Глядач напружено жде біди, яка неминуче має статися.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Джеймі Лі Кертіс відтворила сцену з "Психо"
Дружину змусив перефарбуватися в білявку
1920-го Хічкок влаштувався дизайнером титрів для німих фільмів у філіал компанії "Парамаунт". Згодом пробує себе сценаристом, художником-постановником, помічником режисера, і зрештою — режисером. Знайомиться там із майбутньою дружиною — монтажером Альмою Ревілль. Змушує перефарбуватися з рудої в білявку, вона стає його помічницею. 27-річний цнотливець одружується з нею. Якось вона затрималася до вечора в подруги — відомої актриси. Альфред чекав її вдома, голодний і злий. Відтоді ніколи більше не знімав ту актрису у своїх картинах.
Коли на схилі віку Альму паралізувало через інсульт, Хічкок не відходив від її ліжка. Медсестра просила його не порушувати лікарняного режиму. Тоді він сідав у найближчому ресторанчику. Після виписки дружини його зненавидів — він асоціювався в нього з відчуттями страху й невідомості. Жодного разу туди більше не заходив. Навіть свої маршрути вибудовував так, щоб його оминути.
Грав у своїх фільмах
Камео — епізодичні ролі Альфреда Гічкока, зіграні ним у власних фільмах, що стали частиною фірмового стилю режисера. Вперше Гічкок з'явився в кадрі у своєму фільмі "Квартирант": коли для однієї зі сцен режисерові знадобилися додаткові виконавці, він вирішив спробувати себе як актор. Всього Гічкок зіграв понад тридцят камео у власних фільмах.
У серії інтерв'ю з Франсуа Трюффо Гічкок розповідає, що воліє з'являтися на екрані в самому початку фільму. У такому разі глядачі, знайомі зі звичкою режисера з'являтися у власних фільмах, зможуть розслабитися від пошуків метра на екрані та зосередитися власне на фільмі.
Найчастіше грав випадкових перехожих, роззяв. Вважав, що його поява у фільмі принесе удачу.
Колекціонував меню
Гічкок був педантом: наприклад, біографії героїв у фільмах розроблялися з особливою ретельністю, не пропускаючи жодної дрібної деталі. З'ясовував, якого кольору волосся в його дружини, яка жодного разу не з'явилася на екрані, як звали його покійну тітку і черепаху, яку йому подарували в п'ять років. Пізніше його прискіпливість перейшла в манію — Хічкок колекціонував автобусні та пароплавні маршрути, розклади поїздів, імена кравців, ресторанні меню і різні способи смажити свинину. На знімальному майданчику він ніколи не підвищував голосу. Зате час від часу кидав посуд через плече.
"Добре для нервів, — пояснював. — Знімає напругу. Краще, ніж кричати на акторів".
Гостям роздавав подушки, які пукають
Альфред мав досить специфічне почуття гумору. Він міг подарувати чотириста копчених рибинок людині, якій був огидний запах риби. Під час зйомок фільму "39 сходинок" головним героям довелося проходити весь день в наручниках, тому що режисер, за його твердженням, втратив ключ від них.
Відомий також випадок, коли Гічкок подарував Мелані Гріффіт, коли та була в п'ятирічному віці, ляльку з обличчям її матері актриси Тіппі Хедрен, яка лежала в іграшковій труні. Причиною такого подарунка став конфлікт, що трапився на знімальному майданчику між Хедрен і Гічкоком.
Дівчині, яка жила у квартирі з опаленням, прислав дві тонни вугілля. Співробітникам, які жили в невеликих квартирах, дарував величезні меблі. А якось запросив одного знайомого на маскарад. Усім же іншим гостям повідомив, що то буде строгий офіційний вечір. Ті прийшли у смокінгах, а знайомий мусив ходити у костюмі турецького султана.
Запрошеним режисер часто підкладав спеціальні подушки, які видавали непристойний звук.
"Погодьтеся, — сміявся Хічкок, — коли до вас у гості приходять зарозумілі аристократи, які чваняться своїм походженням, ви всіляко розшаркуєтеся, ведете їх до дивана, усаджуєте. І в цей момент диванні подушки пукають. Це забавно!"
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Покажуть німе кіно Хічкока "Шантаж"
Мав титул сера
Королева Єлизавета II в 1980 році, за 4 місяці до смерті режисера, нагородила його званням лицаря-командора Ордену Британської імперії, що надало йому право вживати титул "сер", попри те, що в 1956 році Гічкок прийняв громадянство США.
Був мільйонером
За 50 років він зняв 55 фільмів. Більшість вважається класикою світового кінематографу. Отримав масу нагород, але жодного "Оскара".
"Вічний боярин, але не жених", — нарікав.
На телебаченні він вів щотижневу передачу, його впізнавали на вулицях, фільми приносили йому десятки мільйонів доларів. При цьому не витрачав жодного зайвого цента. Єдина пристрасть — дорогий алкоголь. Хічкок купував колекційне віскі, дороге шампанське і складав пляшки в підвалі свого будинку. Після смерті режисера все це продали з аукціону.
Знущався із жінок у кіно
Альфред Хічкок через надмірну вагу не міг грати з хлопцями у футбол. Через великий живіт його не взяли на фронт у Першу світову війну. У зрілі роки Хічкок важив 167 кг при зрості 170 см. А незадовго до смерті поправився до 200 кг. Удома в нього висіло 12 однакових костюмів, що відрізнялися тільки розміром. Кравець враховував, що режисер гладшатиме. Він не вміщався за кермом машини, не міг пройти у вузькі двері й часто падав зі сходів.
Хічкок страждав через свою огрядність. Вважав, що його ніхто не полюбить. Він знімав найгарніших блондинок Голлівуду. Через комплекси не залицявся до них і не заводив романів на знімальному майданчику. Зате "відривався" у своїх фільмах. Там білявок ґвалтують і вбивають.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дев'ять німих фільмів Хічкока стали спадщиною ЮНЕСКО
Помер, щоб виспатися
Останній фільм "Сімейна змова" зняв 1976 року. Від раку померла його дружина. Хічкок щоразу частіше прикладається до чарки. Перетворюється на хворого старигана. Насилу пересувається через болі в суглобах, уражених артритом. У груди йому вшивають кардіостимулятор. Задирав сорочку й кожному його показував. Під час останнього візиту актриси Інґрід Берґман сказав:
"Інґрід, я збираюся вмирати".
По щоках текли сльози.
Його не стало вранці 29 квітня 1980 року.
"Я відчуваю, що гасне світло. Нарешті я зможу по-справжньому відпочити й відіспатися", — його останні слова до доньки Патрисії Альми.
3 
1
Коментарі