23 березня 1956 року британський домініон Пакистан було проголошено федеративною Ісламською Республікою Пакистан. Це була перша держава мусульманського світу з республіканською формою правління. Про це повідомляє "Цей день в історії".
Територія сучасного Пакистану була завойована Великобританією в XIX столітті і включена до складу Британської Індії. Після Другової війни, 14-15 серпня 1947 року вона була розділена на дві незалежні держави - домініон Пакистан та Індійський Союз. Кордон між новими державами був визначений за т. зв. "планом Маунтбаттена", на той час - віце-короля Індії, за релігійним принципом: Пакистан став складатись з двох частин, східної (сучасна Бангладеш) і західної (власне сучасний Пакистан); 625 дрібних князівств мали змогу самостійно вибрати до якої з держав приєднатись. Того ж року Пакистан став членом ООН, а Індія зайняла в ООН місце Британської Індії, члена ООН з 1945 року.
Цього ж року між Ідією та Пакистаном розпочалась перша війна через приналежність штату Кашмір, населеного в основному мусульманами, але керованого індуїстами. Контроль на Кашміром має для Пакистану стратегічне значення, оскільки створює спільний пакистано-китайський кордон і відрізає Індію від Афганістану та Середньої Азії.
Першим генерал-губернатором Пакистану в якості самостійної адміністративної одиниці став Мухаммад Алі Джина, один з ініціаторів та найактивніших учасників розділу Британської Індії. Сьогодні у Пакистані його офіційно іменують "батьком нації" і "великим вождем". Інший "батько-засновник" Ліакат Алі Хан був убитий в 1951 році. Цього ж року Пакистан заявив про свою незалежність. Розробка нових правил функціонування держави була доручена Установчим зборам, які через три роки були розпущені під загрозою відділення Східного Пакистану.
Установчі збори, скликані в 1955 році, розробили конституцію, ухвалену 29 лютого 1956 року, згідно з якою 23 березня 1956 року Пакистан було проголошено федеративною Ісламською Республікою Пакистан на чолі з президентом.
У 1958 році в Пакистані відбувся військовий переворот, в результаті якого на чолі країни став генерал Мухаммед Айюб Xан. Він призупинив діяльність конституції, обмежив демократичні права, в 1962 році ввів у дію нову конституцію. В 1965 році Пакистан спровокував Другу індо-пакистанську війну за Кашмір, зупинену зусиллями ООН.
У грудні 1970 року відбулися перші в історії Пакистану загальні вибори. Партія Авамі ліг, що перемогла у Східному Пакистані, зажадала передачі влади обраній більшості депутатів Національних зборів і закріплення в Конституції права Східного Пакистану на повну регіональну автономію. Відмова уряду Пакистану прийняти ці вимоги викликала гостру політичну кризу, яка в 1971 році переросла у третю, наймасштабнішу Індо-пакистанську війну.
Вона закінчилась капітуляцією пакистанських військ у Східному Пакистані і проголошення там незалежної держави Народна Республіка Бангладеш.
Локальні збройні конфлікти між Індією і Пакистаном виникали також в 1984 та 1999 роках. На початку XXI протистояння між державами загострилось у зв'язку з розробкою обома державами ядерної зброї (перші випробування були проведені у 1998 році).
4 
1
Коментарі