9 липня 1762 року російський імператор Петро III після лише 186 днів перебування на престолі вимушено підписав зречення на користь свого малолітнього сина Павла, при якому його дружина Катерина мала стати регентом. Через вісім днів повалений імператор був убитий за нез'ясованих обставин і похований без усіляких почестей.
Петро III, внук першого російського імператора Петра I і внучатий племінник шведського короля Карла XII, вступив на престол 5 січня1762 року по смерті своєї тітки Єлизавети Петрівни. Ще у 17-річному віці він одружився зі своєю троюрідною сестрою Софією Августою Фредерикою Ангальт-Цербст-Дорнбург, котра після прийняття православ'я отримала ім'я Катерина. Сімейне життя та особисті стосунки у них не склались з перших же днів і, незважаючи на народження двох дітей, з початком Семилітньої війни Катерина стала виношувати план усунення від влади майбутнього імператора.
Сходження на престол Петра III ще більше віддалило подружжя - Петро став відкрито жити з коханкою Єлизаветою Воронцовою, а Катерина завагітніла від свого коханця Григорія Орлова. Того ж, 1762-го року, відомий симпатик Пруссії Петро III підписав з нею Петербурзький мирний договір, за яким відмовився від усіх завоювань Росії, здобутих в ході Семилітньої війни, і підтримки франко-австрійського союзу. Це викликало невдоволення офіцерства, яке стало висловлювати підозри у нелюбові до Росії. До цього додались і звинувачення у нехтуванні православ'ям, коли імператор наказав провести секвестр майна Російської церкви, скасував монастирське землеволодіння і зрівняв у правах православну та лютеранську церкви.
Найактивнішу участь у змові проти імператора брали брати Орлови, вихователь малолітнього спадкоємця Павла, активний учасник Семилітньої війни генерал Микола Волконський, вахмістр Григорій Потьомкін, президент Академії наук і останній гетьман Війська Запорозького Кирило Розумовський, які спирались на лейб-гвардію імператора. Скориставшись тим, що 9 липня 1762 року Петро III з почтом відбув у свій заміський будинок на святкування іменин, в Петербурзі гвардійські полки присягнули Катерині на вірність як "Імператриці і самодержиці Всеросійській", після чого направились в Петергоф. В той же день вірність Катерині засвідчив Сенат і Синод православної церкви.
Заздалегідь попереджений про це Петро з незрозумілих причин відмовився виїхати у Східну Пруссію, де знаходилась вірна йому армія, і після прибуття Катерини підписав зречення від престолу на користь свого сина і зобов'язався повернутись на батьківщину в Гольштейн. Невдовзі після цього Петра III помістили під домашній арешт у його маєтку під Петербургом, де 17 липня вбили за нез'ясованих обставин. Він був похований без усіляких почестей і лише після смерті Катерини в 1796 році їхній син Павло I одночасно з похованням своєї матері перепоховав в Петропавлівському соборі останки батька, котрого особисто перед цим коронував.
2 
1
Коментарі