25 березня 1821 року на Пелопоннесі розпочалось антитурецьке повстання, яке за три місяці охопило значну частину континентальної Греції, острови Крит та Кіпр і перейшло в одинадцятирічну війну за незалежність країни, яка завершилась в 1832 році проголошенням Королівства Греція, першої незалежної держави на теренах Османської імперії.
Греція стала провінцією Османської імперії в кінці XIV й до кінця XVII століття вся її територія була під владою Туреччини. Після Великої Французької революції 1789 року Європу охопив підйом національно-визвольних рухів, і 14 вересня 1814 року в Одесі була створена таємна організація "Філікі етерія" ("Дружнє товариство"), яка мала на меті підготувати Грецію до повстання. Товариство розвивалось досить повільно і 1817 році мало лише 30 членів. Лише після того як "Філікі етерія" отримало підтримку грецької діаспори Великобританії та США, воно почало набувати авторитету і в самій Греції. У 1818 році центр товариства перенесли в Константинополь.
У 1820 році після смерті Ніколаоса Скуфаса, одного із засновників товариства, "Етерію" очолив російський князь, генерал російської армії Олександр Іпсіланті, син валаського господаря в 1799-1806 роках, який втік до Росії після розкриття його участі у змові проти Османської імперії.
На початку 1821 року, скориставшись тим, що після смерті господаря Олександра Суцу у Валахії і Молдавії почались заворушення, Олександр Іпсіланті з групою однодумців з числа офіцерів російської армії перейшов річку Прут, що була кордоном з Османської імперією, і спробував підняти антитурецьке повстання. У своїх діях він спирався на допомогу Тудора Владіміреску, який захопив Бухарест, ставши на короткий час правителем Валахії.
Іпсиланті, людина марнославна і слабохарактерна, що марила грецькою короною, проголосив себе господарем Молдавії. Не маючи достатнього організаційного досвіду, Іпсіланті не зумів організувати опір туркам і його загони, які до травня поповнилися кількома сотнями добровольців, були повністю розбиті в травні-червні у боях біля Галаца, Драгешанів та Скулень.
Не знайшовши порозуміння із Владіміреску, який виступав не лише проти турок, але й проти грецьких намісників, Іпсіланті захопив його і наказав убити, що позбавило антиосманське повстання належної підтримки місцевого населення. Виголосивши у своїй прокламації, що "одна велика держава" обіцяла йому свою підтримку, Іпсіланті змусив російського царя Олександра I заявити, що Росія не підтримує грецьких повстанців. Це, разом із поразками у боях з турками, поклало кінець кар'єрі Іпсіланті. Його відлучили від церкви і заарештовали в кінці червня 1821 року при спробі перейти австрійський кордон.
Незважаючи на невдачу Іпсиланті у Валахії, у березні антиосманські повстання почались в самій Греції - 23 березня грецькі війська під керівництвом члена "Філікі етерія" майора Теодороса Колокотроніса захопили місто Каламата в Пелопоннесі, а 25 березня 1821 року в день Благовіщення митрополит Герман підняв грецький прапор з хрестом в монастирі Святої Лаври міста Калаврита, що вважається традиційною датою початку війни за незалежність Греції. За три місяці повстання проти Туреччини охопили більшу частину континентальної Греції, Македонію, острови Кріт, Кіпр та архіпелаги у Егейському морі.
Війна за незалежність тривала до 1832 року, коли за посередництва Великобританії, Росії та Франції було підписано Константинопольський мирний договір, який визнав Грецію незалежною державою, першою на території Османської імперії. Кордони Королівства були підтверджені в Лондонському протоколі 30 серпня 1832 року, який підтвердив умови Константинопольського договору та знаменував завершення війни за незалежність.
2 
35413
Коментарі