— Як бачу десь знімки з фільму "Червона рута" чи з передачі "Алло, ми шукаємо таланти", яку 1972-го знімали в Чернівцях, то зразу знаю, що то мої. Я ж тоді один мав дозвіл на зйомку, 12 плівок відзняв. Але вони розійшлися по газетах і журналах, ніхто автора й не вказує. Є пісні народні, а це фото народні, — усміхається редактор Чортківського районного радіо, що на Тернопільщині, Роман Островський, 59 років.
У 1970-х він працював на Чернівецькому державному радіо. Під час зйомок "Червоної рути" взяв автографи в Назарія Яремчука і Василя Зінкевича, а в Софії Ротару й Володимира Івасюка не брав.
— Хто ж знав, що вони такими відомими стануть, — стенає плечима. — Івасюк спочатку зняв, як тепер кажуть, аматорське відео на свою "Червону руту". Приніс на телебачення плівку. Ідея музичного фільму на фоні Карпат сподобалася керівництву, й почалися професійні зйомки. А на передачі "Алло, ми шукаємо таланти" Івасюк давав інтерв"ю як автор "Червоної рути". Був такий тихий, спокійний. Я тоді більше на ведучого Олександра Маслякова увагу звертав.
Островський приятелював із Володимировим батьком Михайлом Івасюком.
— Як у мене народився син Ярослав, — згадує, — то Михайло Григорович одразу з коробкою цукерок прийшов привітати. Розказував, що його Володя ледь не осліп у роддомі. Замість очних крапель медсестра випадково закапала якийсь розчин кислоти. Добре, що встигли промити.
Про цей епізод Михайло Івасюк згадує у книзі "Монолог перед обличчям сина". Дитині потрібно було терміново викликати лікаря з Чернівців, а це за 20 км. Батько побіг до секретаря Кіцманського райкому партії. "Усі дороги завіяні, ніяка машина не проїде", — розвів той руками. Запропонував привезти лікаря саньми. Професор Радзиховський оглянув немовля і сказав Івасюкові-старшому: "Ви ходите в окулярах, а ваш син буде без окулярів. Розчин не пошкодив очні яблука, обпік тільки повіки".
— Коли Івасюки переїжджали з Кіцманя до Чернівців, забули родинну колиску, — продовжує Роман Островський. — Цей дім купив дід Кароліни Куєк — співачки Ані Лорак. Так що її колисали в тій же колисці, що й колись Володимира Івасюка.
На стіні в кабінеті Островського висить ксерокопія тексту "Червоної рути", написаного рукою автора. Під підписом присвята — "Мусі від Володі 15.9.70. ІІІ пара. Лекція по дермі" (з дерматології. — "ГПУ"). Поруч фото композитора та дівчини в національних строях.
— Копій тексту було багато, а от оригінал, написаний автором власноруч, є тільки в Марії Кравчук — нині в Чернівцях лікарем працює. Вона моя однокласниця, а також одногрупниця Івасюка в медінституті — звали її тоді Муся Соколовська. Володя був у неї закоханий і написав цю пісню їй, — пояснює Роман Островський. — Я в неї ксерокопію зробив.
Коли хоронили Володимира Івасюка, 29-річний тоді Роман Островський був в армії у Львові — відправили служити у війська спецпризначення. Як був, у військовій формі, пішов на кладовище.
— До могили, як до мавзолею Леніна, черга довжелезна, — згадує. — Добру годину треба було стояти. Аж тут мене відкликають убік: "Товаришу старший лейтенант, далі не йдіть. Там камера знімає, вас з армії виженуть". А я що, до тої армії просився? Пішов далі. То тільки тою камерою людей лякали. Знімали і мене. Але нічого за те не було. Пам"ятаю, вінки були від Ротару, Мареничів.
Через півроку після смерті Володимира Івасюка його батько передав Романові Островському три плівки.
— Володя хорошим фотографом був. А ті плівки не встиг проявити. От Михайло Григорович і звернувся до мене. Але хотів, щоб про то ніхто не знав, бо ж Івасюка закатували перед смертю. Я попросив дозволу зробити ще по одній фотографії собі.
Гортає фото рідних композитора. Показує фотографію жінки в купальнику.
— Оце Таня Жукова. Вона у львівській опері співала. Михайло Григорович казав, це була остання дівчина сина. І вони із Володею збиралися одружитися. Потім говорили, що до смерті Івасюка причетні два чоловіки і жінка. А в цієї Тані батько був у високих чинах у КДБ, і вона нібито теж співпрацювала з органами. Так це чи ні, важко сказати. Знаю, що піснями Івасюка захоплювався композитор Олексій Екімян. Він був генерал-лейтенантом міліції, начальником московського карного розшуку. Збирався розслідувати обставини смерті Володі. Але сам загинув в автокатастрофі за нез"ясованих обставин.
"Тату, купи мені скрипку"
У буковинському містечку Кіцмань, де виростав Володимир Івасюк, музичної школи не було. А малий постійно просив батька, шкільного вчителя:
— Купи мені скрипку!
— Ще зарано, синку, мусиш підрости, — відповідав той.
— Тоді купи акордеон.
— Маленьких акордеонів немає в продажу. Є лише такі, що ти не піднімеш.
— Купи, я буду тільки дивитися на нього, — не вгавав син.
Михайло Івасюк зібрав 110 заяв батьків, які хотіли віддати дітей до музичної школи, і поніс до райкому партії. У травні до Кіцмані приїхали вчителі з обласного центру — прослуховувати дітей. Серед зарахованих до підготовчого класу був і 5-річний Івасюк-молодший. У 10 років хлопець написав свій перший музичний твір.
Денис МАНДЗЮК
1949, 4 березня — Володимир Івасюк народився у райцентрі Кіцмань Чернівецької області в родині вчителів
1966 — вступив до Чернівецького медичного інституту. Родина переїхала до Чернівців
1970, 13 вересня — прем"єра пісень Івасюка "Червона рута" і "Водограй" у передачі "Камертон доброго настрою". Зйомки проводили на центральній площі Чернівців. Співав автор разом з учителькою музики місцевої школи Оленою Кузнецовою. У прямому ефірі їх побачила вся Україна. Невдовзі пісня з"являється в репертуарі вокально-інструментального ансамблю "Смерічка"
1971 — зйомки музичного фільму "Червона рута". У головних ролях — Василь Зінкевич і Софія Ротару. Однойменна композиція стає лауреатом першого всесоюзного музичного фестивалю "Пісня-71"
1972 — продовжив навчання у Львівському медінституті. "Водограй" — серед лауреатів "Пісні-72"
1977 — вийшли платівки "Моя пісня" та "Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару"
1979, 24 квітня — зник безвісти. Через 24 дні тіло Івасюка знайшли повішеним у Брюховицькому лісі біля Львова
3 
1
Коментарі