"Герд іще хлопчиком випромінював еротичний чар, який мене приваблював. Але він був несміливим, я завжди почувалася проти нього набагато старшою і досвідченішою, — пише у своїх спогадах донька гетьмана Павла Скоропадського Олена. — Це в одну мить змінилося і переді мною постав мужній молодий чоловік, який був закоханий у мене по вуха і відверто це показував".
Згадує про сина німецького інженера Карла Гіндера. Їх родини зблизились у 1870-х. Гіндери працювали в маєтку Скоропадських неподалік Петербурга. Після революції 1917–1921 років вони виїхали в Німеччину. Жили в Берліні й часто навідувалися в гості. Так у 13 років Олена познайомилася з Гердом, йому було 12.
"Пригадую, як під час канікул я мусила диктувати йому німецькі диктанти, — веде далі Олена Скоропадська. — При зазубрюванні неправильних дієслів, він доводив мене до шалу. Я зі своєю нетерплячістю, поламала лінійку на його голові".
1940-го його мобілізують, відправляють радистом у Польщу. Олена проводить усі вихідні в Гіндерів. Там її тепло приймають, як майбутню дружину Герда. Працює в науковому інституті, допомагає укладати довідник з неорганічної хімії. Згодом переходить працювати до Товариства імені Макса Планка — провідної дослідницької установи. Отримує німецьке громадянство.
— І коли ж приїжджає солоденький? — питає Олену чиновник паспортного відділу.
— Як тільки отримає відпустку, — відповідає дівчина.
— Ну, сподіваюся, скоро. Бо на Сході смердить, — закидає паспортист.
Наприкінці листопада 1943-го ґерд Гіндер приїжджає у відпустку. Пропонує Олені одружитися і вона погоджується. Він має громадянство Швейцарії. Пара задумується, щоб виїхати жити туди.
Та військовий змушений повернутися на фронт. Пише звідти по кілька разів на тиждень. Олена відповідає і надсилає домашнє печиво. Домовляються провести весілля 28 серпня 1944-го. Українські емігранти протестують. Сподіваються, що Скоропадський або його діти зможуть подолати радянський режим і повернутися в Україну.
— Як може молода гетьманівна в такий час виходити за німця і людину без жодного титулу. Я його застрелю, — обурюється племінник секретаря Павла Скоропадського Богдан Шемет.
— Кожна з моїх дочок може одружуватися з чоловіком, якого обере сама, — відповідає на це колишній гетьман.
Весільну сукню замовляють у найкращому салоні в Берліні. У країні розруха, тому про декілька десятків пляшок вина домовляються в Потсдамі — за 26 км. Доставляють їх велосипедами. Українці з Праги передають борошно, цукор і масло. Місцевий пекар Майєр таємно пече торти.
— Бракує дозволу від райхсфюрера СС Генріха Гіммлера, без нього я не можу вас розписати, — каже службовець реєстраційної служби коли молодята приходять укладати шлюб.
За 10 днів до того відбувся замах на фюрера Адольфа Гітлера. З тих пір,військові могли одружуватися лише з дозволу СС.
Олені та Ґерду пропонують заповнити анкету й почекати три тижні.
— Але ж у нього лише 10 днів відпустки, — проситься Олена.
— Через три тижні й не раніше. Можете особисто зателефонувати Гіммлеру, хай пошле вам дозвіл телеграмою, — насміхається чиновник.
Олена йде до батька. Павло Скоропадський телефонує держсекретарю Отто Майсснеру і пояснює ситуацію. Увечері отримують телеграму з дозволом Гіммлера. Наступного дня реєструють шлюб. Тоді рушають до церкви. Олена з татом чекає на автомобіль із паровим двигуном. Машину спеціально для них сконструював батько молодого. Інші йдуть пішки.
— Краще пройдіться і не псуйте урочистості! — гукають перехожі, бо авто гуркоче і димить.
У храмі грає орган, а згодом виступає український хор. На весілля збираються ледь не всі жителі Ванзе — район Берліна, де мешкали Скоропадські.
"У церкві мене полонила якась тривога. Я почала думати, що це все зовсім неправильно. Все весілля фальшиве, — згадувала пізніше Олена. — Ніби прикидаюся перед собою й іншими. Чоловік, який чекає на мене перед вівтарем, є нічим іншим, як моїм маленьким Гердом. Я вже навіть не закохана в нього, просто добре до нього ставлюся, а цього недостатньо для подружжя".
Попри це рішення не змінює. Гнітючий настрій розвіюють урочисті співи, промова священика українською та обмін обручками. Після вінчання пара приймає привітання. Йдуть пішки до будинку Скоропадських, де святкують подію.
За кілька днів після весілля Герд вирушає на фронт. Потім його частину з України перекидають у Голландію. Завдяки цьому вдається затриматися в Німеччині. Молодята проводять три дні на квартирі в Берліні. "Лише тоді ми відчули себе подружжям по-справжньому", — згадувала Олена Скоропадська.
Під час одного з боїв чоловік скаржиться на погане самопочуття. У квітні 1945-го в нього діагностують важке запалення серцевого м'яза. Поміщають у шпиталь, але врятувати не вдається. Дізнавшись про смерть, Олена Скоропадська нотує в щоденнику: "Наше спільне подружнє життя тривало всього шість днів".
5 портретів із садиби Павла Скоропадського в Берліні привезла його донька Олена в Україну 2004-го. Передала їх до Музею гетьманства в Києві. Картини на замовлення гетьмана виконала Ольга Мордвинова 1920 року. На них зображені Богдан Хмельницький, Петро Дорошенко, Данило Апостол, Павло Полуботок та Іван Самойлович. Тій же установі Олена Отто-Скоропадська передала родинний архів.
Очолила Союз гетьманців-державників
1919, 5 липня — у Берліні в сім'ї колишнього гетьмана Української держави Павла Скоропадського народилася донька Олена. У неї були старші брати Петро й Данило, сестри Марія та Єлизавета.
1932 — закінчує середню школу в Берліні і вступає до реальної гімназії у Потсдамі. 1937-го залишає її, бо хоче заробляти гроші. Йде працювати на підприємство, що імпортує з Польщі та Чехії сільськогосподарські продукти. Потім стає секретаркою в туристичному бюро.
1944 — виходить заміж за Ґерда Гіндера. Наступного року ховає чоловіка й батька.
1948 — стає дружиною на чотири роки старшого швейцарця Людвіга Отта з Цюріха. Він займається видавничою діяльністю.
1954, 30 січня — народжує доньок Олександру й Ірену. Разом із дітьми та чоловіком мандрує Японією, Сінгапуром, Непалом, США, Канадою, Англією, Іспанією і Данією.
1975 — після смерті сестри Єлизавети очолює Союз гетьманців-державників — спільноти прихильників монархічній теорії історика В'ячеслава Липинського, за якою Українську державу має очолювати лише гетьман. Пише спогади "Остання з роду Скоропадських".
1991 — вперше приїжджає в Україну. Бере участь у наукових конференціях. Відвідує всі знакові для родини Скоропадських місця і могилу В'ячеслава Липинського в Затурцях на Волині.
2014, 4 липня — помирає в Цюріху у Швейцарії. Похована на місцевому кладовищі. Чоловіка не стало наступного року. Доньки живуть у Цюріху дотепер.
2 
35413
Коментарі