
У Першу світову, 1915-го, жандарми шукали якогось Панаса Мирного. Той друкувався в австрійській Галичині, а тоді саме полювали на "шпійонів-австріяків". За даними агентури, він таємно жив у Полтавській губернії як Рудченко. А тим часом Афанасій Рудченко жив цілком легально, за бездоганну службу мав від царя Миколи ІІ золоту табакерку. Курйоз виник через те, що жандарми не читали українських книжок. Освічена ж публіка знала, хто пише під псевдонімом Мирний.
Чиновником він став у 16, писати почав також рано. Як поєднати те й інше? Вирішив: "в служебном отношении отыскать такое местечко, которое, обеспечив меня насчет дневного питания, не ставило бы меня в разлад с совестью". На службі він сидів коло бухгалтерських книжок, а після писав прозу, в тих-таки бухгалтерських книжках. Між чиновником Афанасієм Рудченком і письменником Панасом Мирним був установлений "регламент" — щоб один не заважав іншому. Доки Рудченко був дрібним чиновником — це вдавалося. Та на службі його почали підвищувати. І чим вищі посади обіймав Афанасій, тим більше мав клопоту, й тим частіше він порушував "регламент" на шкоду Панасові. А на літературну працю не проживеш. Отож, доводилося воювати з самим собою, й дедалі частіше програвати в цій війні. Як казав Євген Чикаленко, велика шкода для нашої літератури, що Мирного не вигнали зі служби. От Карпенка-Карого вигнали з поліції — маємо тепер артиста і драматурга.
Свої найкращі твори Панас Мирний написав у 1870-х, на початку чиновницької кар"єри. Те, що він — одна з найпотужніших постатей у нашій літературі, зрозуміло стало відразу. Сам він себе як письменника ставив невисоко. Був надто вимогливий до себе й довго озирався на старшого брата Івана, талановитого публіциста. Саме йому Панас показав перший варіант "Чіпки", з якого потім постав роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Цю назву придумав Іван, він же й дописав кілька розділів. Твір вийшов у співавторстві братів — псевдоніми Мирний та Білик. Іван згодом покинув нашу літературу. Казав, що вона лиш для домашнього вжитку. Став високим чиновником у Петербурзі. З усіх сил тягнув до себе Панаса, а той, тихо-впертий, не захотів, жив собі в Полтаві.
Сам себе Панас Мирний як письменника ставив невисоко
Брат називав його Довготелесою Гітарою — за високий зріст і чутливість. А пізніше, не без іронії, звав Праведником. Панас, уже дорослий, натрапив у якійсь статті на слово "проституція" й не міг уторопати, що то таке. Оженився пізно. Якось дружина, капітанська донька, написала йому, що затримається днів на два в батька, щоб побувати на полюванні. Він відповів: "Да пойми же ты, что охота — это убивание жизни! Я ничего не имею против того, чтобы ты весело провела еще день-другой, только не на охоте. Плюнь на охоту, воспитывай зверя в своем добром любящем сердце!"
"Звір в доброму серці" — у цій дивній фразі, сказаній зопалу — весь Мирний. Здається, він сам мав у серці такого звіра. У ніжно-жорстокому "Хіба ревуть воли…" немало проявів потужної сили — майже безсловесної, підсвідомої. Окремі епізоди, здається, міг би написати хіба що маркіз де Сад. Роман цікаво перечитувати тепер, у посттоталітарній Україні, в якій люди й досі не навчилися бути вільними. Адже Мирний досліджує парадокси свободи — коли, після скасування кріпацтва, воля здавалася страшнішою за неволю.
Мирний дбав, щоб мова його творів була така, як люди говорять. Але тепер люди звикли до казенно-спрощеного говору. Нещодавно письменник Василь Шкляр вчинив акцію, що багатьом здалася скандальною. Він видав "Повію" Панаса Мирного, скоротивши малозрозумілі слова. І роман став уп"ятеро тоншим за оригінал.
1849, 13 травня — Панас Мирний (Афанасій Рудченко) народився в Миргороді на Полтавщині в козацькій родині, що стала чиновницькою. Батько, повітовий казначей, деякі слова — як-от сад, подушка — писав із великої літери, мати була неписьменною
1862 — закінчує повітове училище в Гадячі, через рік стає канцеляристом, живе у Прилуках і Миргороді. 1871 року назавжди оселяється в Полтаві, де дослужується до начальника Першого відділу Полтавської казенної палати
1872 — у львівському журналі "Правда" дебютує під іменем Опанас Мирний — із віршем "Україні". Того року по дорозі з Полтави до Гадяча почув про знаменитого розбійника Гнидку. Він став прообразом Чіпки в романі "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (твір виданий у Женеві 1880-го)
1883 — з"явилася перша частина роману "Повія". Писав повільно, "надто довго тримаєте ви цю Повію в своїх обіймах!" — дорікали йому. Твір так і не закінчив
1889, 18 квітня — одружується з 26-річною капітанською донькою Олександрою Шейдеман. Мали троє синів: Віктора (1892), Михайла (1893), Леоніда (1898)
1920, 28 січня — помер і похований у Полтаві. Майже до останніх днів працював у Губернському фінвідділі, де керував пенсійними справами
Старший син Віктор загинув на війні 1915 року, біля нього на військовому цвинтарі в Полтаві поховано й батька. 1936 року той цвинтар зруйновано, а Панаса Мирного перепоховано в Зеленому Гаю в Полтаві. Згодом, 1943-го, тут біля нього поховано й дружину 0льгу. Син Михайло був першим директором музею свого батька в Полтаві. 1962 року передав цей музей державі, помер і похований у Полтаві 1974-го. Молодший син Леонід загинув на війні 1919 року, могила невідома
Коментарі
А от сайт ОРД за 26.01.12р. пише, що грабіжників було двое і це вони під'їхали на стареньких жигулях, а втікали вже на іномарці?! То де правда, панове нишпорки???
На ОРД утверждают, что нападавший был один и в зале никого из посетителй не было, так что "...положил всех на пол..." - нестыковка!
Во всём вменяемом мире, частная охрана вооружена боевым оружием. Украинские менты всеми силами и средствами тормозят принятия закона об оружии, запугивая невежд, надуманными проблемами. А на самом деле, боятся потерять колоссальную кормуху. Для справки: в Молдове успешно работает закон об оружии, по которому простой гражданин Молдовы иеет право не только на хранение но и на ношение нарезного короткоствола (пистолета). И заметте, ни каких перестрелок на улицах, и уличная преступность отдыхает.
Та чого тута коментувати. 150 метрів міліціонери пролетіли на жигульонку - аж 3 хвилині і злочинці втели. Краще би вони бігли. А може так і треба було? Тепер винуватцями будуть банківські, бо відеоспостереження 2х з 8ми камер не працювало(а яких саме то не цікаво?) і охоронця не було (тепер своїх нав'яжуть і зовсім не виїзджатимуть, а грошики перераховуватимуться регулярно, як і за тривожну кнопку). Донецьких пінкертонів треба залучати, вони швидко розберуться!!!
А в етих доходяг одна власть во всем виновата..........
даже интересно..одних постреляли в банке..бругих грабят-стресс как минимум и обострение хронических заболеваний. когда человечки украинцы поймут что их за людей никто не воспринимает..не пора ли банковским раотникам бунт поднять и заблокировать систему отмыва денег для олигархов хоть на сутки..показать что у каждого одна жизнь и здоровье..или все таки так и будите под сигаретку пиндеть про несправедливость?
Пока в государстве на одно рабочее место 25 предложений-то так и будет,будут грабить,убивать и т.д-это только ягодки-пусть власть задумается,плохо только что страдают обычные люди а не депутаты. Когда к власти рвутся чего только не обещают,и сами в это не верят-где же обещанные рабочие места???
Ха-ха. Да все правильно банк сделал. Нафиг ему охранник. Все застраховано. Камеры все записали. Видео-в страховую компанию-и деньги на бочку. А то, что не было охранника даже хорошо, так как убили бы нафик охранника.
Экономия на персонале ничем хорошим не заканчивается, банк пожлобился и теперь заплатил в тридорога
та все это п....ж , как это в банке и не будут работать камеры ??!! ,
Вместо восьми видеокамер поставили бы, дурики, в кассе одно стекло с противоударной плёнкой!