До 1970-х про те, який вигляд мав київський Поділ за давньоруських часів, було відомо небагато. Доти археологів більше цікавила верхня частина міста — з мурованими церквами та князівськими палацами. Дослідження на Подолі розпочалися, коли там стали будувати метро. Копали його відкритим способом: через увесь район зробили "просіку", зруйнувавши історичну забудову.
У котловині метробуду на Контрактовій площі 35 років тому, влітку 1972-го, виявили залишки давньоруського обійстя. Садиба була обнесена високим дубовим парканом і займала 600–700 кв. м. Споруди зведені зі щільно підігнаних соснових колод. Для утеплення між ними закладали прокладки з моху. Торці колод рівно обрубані — у ті часи будували лише сокирою, без пил.
Два менші зруби на подвір"ї мали господарське призначення. Третій, житловий, був двоповерховим. Криту галерею на рівні другого поверху підтримували дерев"яні стовпи. Від воріт до крутих східців на неї вів поміст. У хаті добре збереглася підлога зі щільно підігнаних одна до одної плат, широких і товстих. Ліворуч у кутку — піч із лежанкою, вздовж стіни — лави. У протилежному від печі кутку — ляда, що прикривала вхід до нижнього поверху. Там була комора. Під зрубом археологи знайшли турові роги — оберіг, який заклали при будівництві, аби відводити від житла всіляке лихо.
Знайдені візантійські монети, амфори, тягарці від терезів, шкаралупа волоських горіхів, кісточки персиків, насіння дині переконують, що господар обійстя належав до купецького стану. І був це не дрібний гендляр, а заможний купець, що торгував із Візантією.
А біля підніжжя Замкової гори, де нині критий Житній ринок, розкопали не те що зруби, а цілий міський квартал X–XI століть, що простягався вздовж струмка, якого вже давно немає. Від будівель до берега, обшитого дошками, вели помости-тротуари. У кожній із садиб було по два-три зруби: житловий — двокамерний, так званий п"ятистінок, і господарські. Забудова була дуже щільною, використовували кожен метр. Вочевидь, тисячу з лишком років тому київська земля також дорого цінувалася.
Обійстя, розмежовані парканами, розмірами значно поступалися тому, що на Контрактовій площі. Тобто люди, які тут жили, були скромнішого достатку — ремісники. Знайдено залишки ремісничих майстерень і навіть цілі склади кераміки, приготованої до продажу чи вивозу в інші землі.
Саме торгівля й ремесло забезпечували подолянам за Київської Русі відносний добробут.
2 
1
Коментарі