— Для керівництва СРСР Голодомор мав стати інструментом досягнення лояльності, — вважає історик Ростислав Мартинюк, 45 років. — Проте план провалився. Комуністична влада згорнула Голод. Хоч могла діяти ще потужніше — якби катастрофа протривала до 1935-го. Люди не втікали із сіл, де їх морили голодом. Виходили на роботу. Вірили, що їхній труд оплатять.
На місця вимерлих почали масово заселяти сім'ї з Росії. Як вони співіснували з корінними жителями?
— У нас немає доступу до документів, що розгорнули би повну панораму плану колонізації України тих років. Є статистика, як тоді писали, про кількість "звільнених господарств" у результаті смерті людей. Наприклад, у селі Голінка на Чернігівщині таких було 120. З Ярославської області прислали стільки ж російських сімей. Але не врахували, що половина господарів не померли, а виїхали. Коли Голод минув, багато хто повертався.
В історика Ольги Романенко є дані з Кривого Рогу. 1934 року тут реєстрували масові бої між переселенцями й українцями. Місиво охопило центр України. Тому близько мільйона переселенців централізовано вивезли назад. Але маховик Голоду комуністи вже не могли контролювати. Він бив і по переселенцях.
Що містив план колонізації?
— Під час Голодомору створили мережу дитячих будинків. Фактично, то були концтабори. У тій же Голінці переселеним ярославцям готували на підселення дітей із розкуркулених родин. 1934 року їх налічували майже три тисячі. У дитбудинках навчали вже на "русском язикє". Русифіковані діти вбитих українців плюс переселенці — і маємо зросійщений регіон.
Що залишається не до кінця дослідженим у питанні Голодомору?
— Українці — нація, яка спожила найбільше людського м'яса у християнській історії. Через психологічні травми люди уникали розповідей про це: "Це не в нашому селі був Голод", "Та, одна їла, вона божевільна". Частина дитбудинків працювали в режимі постачання дитячого м'яса у м'ясокомбінати, які підпільно працювали в райцентрах. Отже, було налагоджено індустрію канібалізму. Найбільше згадок про це маємо в Запоріжжі.
У 1946–1947 роках українці пережили ще один Голодомор. Чим він відрізнявся від трагедії 1932–1933-х?
— Українці застосували асиметричні відповіді. Перше — виїжджали на Правий берег і в місця, де діє Українська повстанська армія. Друге — заздалегідь переробляли те, що раніше вважали сміттям. Коли був припис конфіскувати всі продукти, люди різали картоплю на лушпайки, сушили — і в мішки. Приходять із сільради вилучати харчі за нібито борги: це що? Це для курей, сміття. А потім розварювали ті лушпайки, мали крохмаль. Заготівля субпродуктів дозволила уникнути поїдання людського м'яса. Це вже справді були поодинокі випадки.
Коментарі
3