Відправити в космос жінку головний ракетний конструктор СРСР Сергій Корольов вирішив невдовзі після польоту Юрія Гагаріна. Ідея сподобалася тодішньому радянському керівнику Микиті Хрущову. По всіх аероклубах країни шукали кандидаток. Критерії такі: парашутистка, до 30 років, до 170 см зросту й вагою до 70 кг. Із кількох сотень претенденток відібрали п'ятьох. Серед них і 26-річну Валентину Терешкову, ткалю з міста Ярославль.
Секретний жіночий загін готували до польоту в космос з березня 1962-го. Валентині тренування давалися важко. Після центрифуги вона непритомніла, її виносили на свіже повітря, приводили до тями. Терешкова, стримуючи сльози, йшла до термокамери, де треба було сидіти при +70°С. Сім днів провела в сурдокамері — ізольованому від звуків приміщенні. Лікарі спостерігали за кожним її рухом — хотіли зрозуміти, як витримує самотність. А вона усміхалася й співала пісні. Також були тренування в невагомості та парашутна підготовка. Хто з претенденток полетить, до останнього ніхто не знав. Остаточний вибір зробив Микита Хрущов. Він хотів, щоб першою в космос полетіла дівчина з народу. Терешкова була ідеальною кандидатурою — активістка, комсомолка й спортсменка з робітничо-селянської родини.
У день польоту 16 червня 1963-го вона, затиснута у величезний скафандр, ледве залізла на борт корабля "Восток-6". Космонавти жартома називали його "консервною банкою". Він був такий крихітний, що перебувати в ньому можна було лише напівлежачи в спеціальному кріслі. А Терешкова мала провести там три доби. На борту корабля "Восток-6" вона облетіла землю 48 разів, провівши на орбіті 71 год.
"Першу добу не відчувала скафандра, — писала Терешкова у доповіді після польоту. — На другу добу з'явилися ниючі болі на правій гомілці, а на третю добу це вже турбувало. Гермошлем заважав, давив на плече. Шоломофон давив на ліве вухо. Під датчиком на голові відчувалися свербіж і біль". Іноді вона не витримувала й скрикувала: "Ой, мамочки!". Та потім отямлювалася, намагалася усміхатися та передавала на Землю: "Я —Чайка, — такий у неї був позивний. — Політ проходить нормально". Жартувала, співала.
Їла й ходила в туалет на місці: під скафандром був спеціальний приймач для цих відходів. У космос їх тоді не викидали — привозили на землю. У тодішніх космонавтів було три упаковки з їжею. Її висмоктували з тюбиків. "Хліб дуже сухий, — згадувала перша космонавтка у доповіді. — Не їла його, хотілося чорного, картоплі й цибулі. Вода холодна і приємна. Соки та котлети сподобалися. Якось мені стало зле, але це через їжу, а не через вестибулярний розлад".
Ще протягом першої доби польоту Терешкова помітила позаштатну ситуацію.
— Допустили прорахунок, — згадує вона. — Корабель зорієнтували так, що замість приземлення був закладений підйом на орбіту. Не змогла б повернутися назад. Зв'язалася із Землею, із Сергієм Павловичем і сказала: "Будь ласка, дайте мені точні дані на спуск". — "Що таке?" Повторила, що я бачила на приладовій дошці. Було мовчання, довге мовчання. Мені дали точні дані, я їх виставила, і все нормально.
Повернення на Землю теж минуло з пригодами.
— Коли катапультувалася й побачила Землю, мене охопив тихий жах, — згадує. — Внизу було озеро.
Космонавток учили приводнюватися. Однак Терешковій заважав сильний вітер.
— Треба було зняти замки й відстебнути парашут. А він некерований: купол великий, лямки й стропи досить довгі. І тебе несе за вітром. Довелося "постояти на голові", потім парашут таки відійшов, але на моєму носі з'явився добрячий синець.
Приземлилася Валентина Терешкова 19 червня в другій половині дня в Алтайському краї. Була майже непритомна. Її терміново переправили до московського госпіталю. Лише ввечері лікарі повідомили, що життю й здоров'ю першої жінки-космонавта нічого не загрожує.
Наступного дня зробили постановочну зйомку для кінохроніки. Терешкову посадили в апарат, зняли статистів, що біжать до нього. Потім один з них відкрив кришку. Космонавтка сиділа всередині весела й усміхнена. Ці кадри потім побачив увесь світ.
За кілька днів Сергій Корольов запросив Терешкову до свого кабінету. Конструктор вирішив, що нікому не треба знати про технічний збій, який трапився під час польоту. Він мріяв відправити в космос цілий жіночий екіпаж і боявся, щоб керівництво не наказало згорнути експерименти. Терешкова зберігала цю таємницю 30 років. Бесіда віч-на-віч з Корольовим тривала з півгодини. Терешкова вийшла приголомшена, зі сльозами на очах. Триденний політ у тісній кабіні дався їй взнаки.
— Жіночий організм виявився абсолютно непристосований до умов польоту в безповітряному просторі, — каже Віталій Волович, доктор медичних наук, фахівець із післяполітної адаптації космонавтів. — Якщо в чоловіків-космонавтів кальцій в організмі відновлювався за 10-12 днів, то Терешковій було важко встати на ноги близько місяця. Кістки стали крихкі, нерідко виникали кровотечі. Перша космонавт усе життя живе під загрозою на рівному місці зламати ногу.
Одружив космонавтку Микита Хрущов
За п'ять місяців після польоту — 3 листопада 1963-го — Терешкова вийшла заміж за космонавта Андріяна Ніколаєва. Він літав у космос третім після Юрія Гагаріна. Казали, що молодих звів Микита Хрущов. Підштовхували його до цього й учені-медики, яким хотілося продовжити початі в космосі дослідження людського організму під час і після польоту. Такої зоряної пари у світі не було. На той час Ніколаєв перебував у космосі довше за всіх — чотири доби. Він перший, кому дозволили відв'язатися від крісла й вийти у "вільне космічне плавання". До того ж він був єдиний неодружений чоловік у команді космонавтів.
Весіллям у Будинку прийомів на Ленінських горах у Москві керував Микита Хрущов. Після тостів, подарунків і привітань радянський лідер ніби між іншим натякнув зоряній парі, що непогано було б незабаром і дитину народити. Однак "порада" партії викликала у молодят панічний жах. Вони знали, що експеримент з потомством собак-космонавтів закінчився трагічно: щенята народилися сліпі й усі загинули.
Невдовзі Валентина довідалася, що чекає на дитину. Вагітність минала важко. Практично весь період вона пролежала в госпіталі. 8 червня 1964-го народила дочку Олену — слабку, але в цілому здорову. Правда, згодом з'явилися чутки, що в дитини були проблеми зі слухом і зором. Але Терешкова хворобу доньки заперечує. Олена з відзнакою закінчила школу та медінститут. Вийшла заміж і народила синів Олексія й Андрія.
1937, 6 березня — Валентина Терешкова народилася в селі Велике Масленниково Ярославської області в селянській родині. По закінченні школи, 1954-го, працює браслетницею на Ярославському шинному заводі, одночасно вчиться у вечірніх класах школи робітничої молоді.
1955-1960 — працює на текстильному комбінаті "Червоний Перекоп", заочно навчається в технікумі легкої промисловості.
1963-1982 — заміжня за космонавтом Андріяном Ніколаєвим. Про життя з ним та причини розлучення Терешкова ніколи не розповідала. Якось лише обмовилася про колишнього чоловіка: "У роботі — золото, вдома — деспот". 1979-го познайомилася з військовим хірургом Юлієм Шапошніковим. Він був на шість років старший, член медичної комісії з відбору кандидатів у космонавти. А Терешкова готувалася до другого польоту в космос, що так і не відбувся. Перевантаження під час першого польоту далися взнаки, й Валентину тоді забракували. З Шапошніковим вона прожила 20 років. 1999-го він помер від раку. Ніколаєв після розлучення більше не одружувався й жив сам, доки не помер 2004-го.
1968-1987 — очолювала Комітет радянських жінок. У 1987-1992 роках була головою президії Союзу радянських товариств дружби й культурних зв'язків із зарубіжними країнами.
2008-2011 — депутат Думи Ярославської області від партії "Єдина Росія", а з 2011 року — депутат Державної думи Росії.
8 
35413
Коментарі
4