— Сучасний метод навчання руйнує таланти й молодь. Я не схвалюю читання такої великої кількості книжок, — заявив лідер Китаю 71‑річний Мао Цзедун під час виступу 1964‑го.

Культурну сферу Перший голова компартії довіряє дружині Цзян Цінь, 50 років. Майже половину життя чекала свого часу, була непублічною особою. І ось чоловік назначає її міністром культури, дозволяє влаштувати оперний фестиваль.

— На сцені переважають старі теми, імператори, принци, генерали. У нашій країні понад 600 мільйонів робітників, селян і солдатів. Чому ж театр повинен служити меншині буржуїв? — виступає міністерка з промовою на відкритті.

Пропонує опери, написані нею — про революції та повстання. Із них ставлять "Напад на батальйон Білого Тигра". Успіху вона не має. Більше дивляться класичні вистави.

— Ваші опери все ще ходять у штанцях з розрізом ззаду і смокчуть палець, — говорить Цзян Цінь мер Пекіна Пен Чжен.

Жінка навісніє. Чиновника арештовують.

1966‑го Мао Цзедун оголошує про початок Культурної революції. Розраховує з її допомогою зміцнити культ особистості, прибрати політичну опозицію. Суть пояснює так: "Нам потрібні рішучі люди, молоді, без особливої освіти, які мають тверду позицію, щоб взяти справу в свої руки".

Дружина підтримує. У циркулярі закликає до вандалізму: "Голова Мао часто говорить, що немає створення без руйнування. Руйнування означає критику й засудження, а це означає революцію".

На вулиці виходять хунвейбіни — підлітки, з червоними пов'язками на руках "Хун Вей Бін" — "Червона варта". До них приєднуються студенти. Їх мільйони. Відрізають коси і голять фарбоване волосся в жінок, роздирають занадто вузькі брюки, обламують високі підбори. Зупиняють перехожих і читають їм цитати Мао.

По будинках шукають "докази" неблагонадійності, відбирають гроші й цінності. Найзаможніших називають куркулями. Підставою для цього може бути диван і два крісла. Палять храми та монастирі. Зносять частину Великої китайської стіни, цеглу пускають на будівництво свинарників.

Цзян Цінь очолює рух. На мітингах заявляє, що капіталізм нашкодив мистецтву й отруїв голови людей. Знищує все, що пов'язане з її минулим, коли була акторкою. Насамперед має намір приховати стосунки з багатими покровителями. Доручає агентам обшукувати будинки, де можуть бути фотографії з нею. Страчує людей, які пам'ятають її молодою.

Режисерів, акторів, композиторів звинувачує в плазуванні перед іноземцями. Арештовує, змушує марширувати перед робітниками з дерев'яними колодами на шиях.

Знищують фільми, пісні, п'єси. Міністерка ходить на репетиції нових постановок. Балеринам забороняє тримати долоні відкритими. Змушує танцювати з кулаками, що символізують ненависть до багатіїв.

1972‑го Китай відвідує президент США Річард Ніксон. Переглянувши виставу балету "Жіночий червоний батальйон", просить назвати імена драматургів, композиторів і режисерів.

— Вони створені масами! — урочисто відповідає Цзян Цінь.

Знищують більшість творів мистецтва. Залишають схвалені жінкою вождя дві п'єси, чотири опери, два балети, скульптурна серія про робітників і картини з Мао.

У країні назріває громадянська війна. Мао Цзедун наказує дружині припинити терор. 1973‑го вони сваряться та починають жити окремо. Спілкуються записками.

"Якщо ми побачимося, краще не стане. Уже багато років ти не виконуєш того, що я тобі кажу, — пише він до Цзян Цінь. — Який сенс у наших зустрічах? Твої бажання шкодять моєму здоров'ю. Чому ти хоч трохи не жалієш мене?"

1976‑го Мао Цзедун помирає. Дружина оголошує, що перед тим вони помирилися. Показує записку нібито від нього: "Я був несправедливий до тебе. Намагався досягти вершини революції, але не зміг. Ти можеш дійти нагору".

Однак іншим повідомленням від Мао хизується голова ради міністрів Хуа Гофен: "Якщо візьмеш на себе керівництво, в мене не буде турбот". Його лист визнають автентичним.

На засіданні політбюро Цзян Цінь і трьох чиновників називають "Бандою чотирьох", арештовують. Люди радіють, називають її винною в усіх нещастях. З'являються плакати: "Порізати Цзян Цінь на 10 тисяч шматків".

До суду передають обвинувальний акт на 48 сторінках. Звинувачують у тому, що вечеряла золотим коропом і зберігала вантажівку порнографічних фільмів. Говорила: "При комунізмі теж можуть бути імператриці". Забороняла посадку літаків, аби не заважали спати. Наказувала до її приїзду почистити від пилу листя на деревах. Грала в покер, коли помирав чоловік.

Цзян Цінь тримається зухвало протягом семи тижнів процесу.

— Я була лише собакою Мао. Кусала тих, кого він наказував, — виправдовується.

Її визнають винною за всіма пунктами звинувачення. Дають смертну кару. Та потім змінюють на довічне ув'язнення. Звільняють через рак горла й знаходять повішеною у душовій кімнаті в лікарні.

10 разів на день міняла білизну

"Встає приблизно о 13:00 і називає це ранком", — писав у книжці "Глибоко у дворі Дяоютай" Ян Іньлу, секретар Цзян Цінь.

Дяоютай — це комплекс вілл у Пекіні, побудованих для імператорів. Комуністична влада забрала їх для своїх потреб. Два будинки якийсь час займала Цзян Цінь. Розпорядилася скрізь постелити килими, навіть у ванній: "Якщо впаду, нічого не зламаю".

Після пробудження вона теленькала у дзвоник, щоб викликати медсестру. Та приносила рідину для полоскання рота й вівсяну кашу. Підводила з ліжка господиню, яка боялася різко встати й ушкодити серце. Медсестра її одягала і взувала в лежачому положенні.

Дружина Мао Цзедуна йшла в офіс, де працювала з паперами. Тоді мандрувала околицями на авто чи верхи. Бувало грала в покер або теніс.

Близько 16:00 обідала й лягала спати на 2 год. Потім брала участь у засіданні уряду. О 20:00 вечеряла. Часто разом із товаришами по партії йшла до кінозалу на перегляд іноземних фільмів.

Кухарі неохоче готували для Цзян Цінь. Їй могла не сподобатися температура страви й вона жбурляла тарілкою або чашкою у прислугу. Просила вказувати, від якої курки й коли знесені яйця. Любила анчоуси на грилі.

Цзян Цінь переодягала білизну до 10 разів на день — щоразу, коли ­пітніла. Медсестра носила за нею ранець із рушниками й за потреби витирала.

Перед сном служниця роздягала й допомагала приймати ванну. Дружина лідера Китаю бувало просила поливати її водою зі шланга.

Вночі працювала з документами й лягала спати під ранок.

×