Фігуристка Соня Хені перша вийшла на лід у міні-спідниці

 

На французькому курорті Шамоні взимку 1924-го стартували перші в історії зимові Олімпійські ігри. Фігуристка 12-річна Соня Хені з Норвегії під час виступів під'їжджала до бортика льодової арени й питала тренера: "А що далі робити?". Судді дали Соні останнє, восьме, місце. Але на неї звернули увагу. "Майбутнім здобувачам світової корони доведеться зважати на норвежку Соню Хені, — писали французькі газети. — Ця виконавиця наділена всіма можливими таланами: характером, формою, силою, швидкістю й міцними нервами".

Спортивним вихованням Соні опікувався її батько Вільгельм. У минулому чемпіон світу з велоспорту, він ізмалку заохочував доньку до занять лижним спортом і фігурним катанням.

— Восьме місце — це теж успіх, — сказав він дитині, коли вони повернулися додому до Осло. — Але ми дуже постараємося, щоб наступного разу тобі дали перше.

Вільгельм Хені найняв для доньки найкращих учителів і тренерів. І через рік вона виграла національну першість Норвегії. Соня Хені запровадила моду вдягати для виступів тепер традиційну міні-спідницю. Також вона стала першою фігуристкою, яка застосовувала елементи балетної хореографії у танцях на льоду. А було це так. Перед чемпіонатом світу 1927-го Соня побачила виступ зірки світового балету Анни Павлової. Її майстерність настільки вразила дівчину, що вона включила у свій номер балетні рухи й музику з "Лебединого озера" Петра Чайковського. Невдовзі завдяки цьому новаторству Соня здобула перший у своєму житті титул чемпіонки світу.

Перед другими зимовими Олімпійськими іграми 1928-го у швейцарському Санкт-Моріці 15-річна Соня тренувалася не лише на льоду, а й брала уроки хореографії в лондонській школі російської балерини Тамари Карсавіної. Соня влаштувала на олімпійському льоду справжнє шоу. Глядачі, затамувавши подих, спостерігали за її виступом. Суддів ошелешили її складний подвійний аксель, блискучі піруети й аж 19 стрибків. Шестеро із семи арбітрів присудили їй перше місце. А з ним — олімпійське "золото". 1932-го олімпійський Лейк-Плесід у США зустрічав Соню як суперзірку.

Американські репортери називали Хені "Анною Павловою на льоду" і "Північною принцесою". Шанувальники засипали її листами із проханнями про автограф. Фігуристка не встигала всім відповідати й просила батька підписувати листівки за неї. Батьки Соні залишили кушнірство в Норвегії на старшого сина й супроводжували доньку як менеджери. Згодом вони організували шоу-балет на льоду та успішно гастролювали містами Європи й Америки.

Соня всіляко намагалася збільшити сімейний статок. Підписувала вигідні контракти на рекламу ковзанів, одягу, коштовностей та інших товарів. Однак надмірна популярність ледве не зашкодила фігуристці. 1936-го на ІV Олімпійських іграх у німецькому Гарміш-Партенкірхені навколо Соні Хені зчинився скандал. Міжнародний олімпійський комітет намірився дискваліфікувати спортсменку й виключити її з реєстру учасників змагань. Її звинувачували в порушенні умов Олімпійської хартії, за якою учасники Ігор не мали права заробляти на спорті. У відповідь на це вся норвезька команда пригрозила бойкотувати Олімпіаду, якщо Соні не дозволять виступати на льодовій арені. Зрештою Хені стала першою в історії фігуристкою, яка стала триразовою олімпійською чемпіонкою.

Розуміючи, що Олімпійський комітет більше не дасть їй шансу виступити на Іграх, Соня Хені вирішила завершити спортивну кар'єру. Вона перебралася до Америки. Виступала у Нью-Йорку, Чикаго й Лос-Анджелесі. Невдовзі одержала пропозицію від голлівудської кіностудії "Фокс" зніматися в кіно. Її перший фільм "Одна на мільйон" мав шалений успіх. Лише 1937-го гонорари Хені сягнули $200 тис. — $3 млн на сучасні гроші. За 10 років фігуристка знялася у 13 фільмах, ставши однією з найбільш високооплачуваних тоді акторок. І найбагатших жінок світу того часу.

Та успіхів у кіно Соні було замало. Вона підписала контракт із продюсером Артуром Вірцем, який влаштував для неї тур балету на льоду "Голлівудське льодове ревю". Впродовж 1940-х ці гастролі приносили Хені щороку $2 млн — тепер $32 млн. 1950-го норвежка розірвала контракт із Вірцем і подальші шість років організовувала власний тур — "Льодове ревю Соні Хені".

В особистому житті фігуристці довго не щастило. Вона була двічі заміжня, та стосунки не клеїлися. Хені багато працювала, весь час була в роз'їздах. Обидва шлюби закінчилися розлученням.

Брат фігуристки згодом написав у її біографії, що Соня жила лише грошима й сексом, мала жахливий характер і кого тільки могла використовувала, зокрема родичів.

1956-го вона познайомилася з багатим норвезьким судновласником і  меценатом Нільсом Унстадом, старшим за неї на три роки. Вийшла за нього заміж. Подружжя оселилося в Осло. Неподалік від норвезької столиці заснували мистецький центр "Хені-Унстад", де розмістили свою колекцію витворів тогочасного мистецтва. Були в ній роботи Анрі Матісса, Жоана Міро, Пабло Пікассо, Фернана Леже й багатьох інших.

Подружжя прожило разом 13 років. У фігуристки виявили лейкемію. Вона померла 57-річною в літаку, коли поверталася з Парижа до Осло. Чоловік пережив її на дев'ять років. Його поховали поряд із дружиною навпроти мистецького центру "Хені-Унстад".

×