Сорока нібито знає, як здобути чарівну розрив-траву, що відкриває всі замки й допомагає знайти заховані в землі скарби. Колись існував ритуал побратимства між сорокою і шукачем скарбів. Проте знаючі люди не радять до нього вдаватися, бо невідомо, що птах забажає за послуги. Скарби можеш надбати, а щастя й душевний спокій втратиш назавжди.
З відьмацькою природою птахи пов'язують і вірування у сороку-віщунку. Кажуть, на своєму довгому хвості вона приносить людям новини й вісті звідти, "де все про всіх знають". Скрекотання може віщувати як добро, так і лихо. Якщо на хаті, де є хворий, сорока скрекоче вдень, то скоро він одужає, після заходу сонця — помре. Якщо сорока перелетить через дорогу або голову мисливця, то далі можна не йти — нічого не вполюєш. Якщо торохтить під вікнами того, хто зібрався в дорогу, — краще залишитися вдома, бо поїздка буде невдалою.
Щоб не нашкодило, радять одразу, як почуєш сороку, тричі повторити: "Цур, сорока! Моя хороша новина!". На Харківщині промовляють до неї так: "Як кажеш добру вість, то нехай тобі золотий хвіст, а як злу вість, то щоб і той обліз".
Торохтінням сорока приманює гостей до хати. Їх чекають звідти, куди повернутий чорний хвіст. Щоб не прибилися лихі гості або злодії, то треба промовляти: "Як добрі гості будуть, то я тобі, сорока-білобока, червоні черевички справлю". Кажуть, недобрі люди після цих слів обов'язково обминуть вашу хату.
Якщо сорока скрекоче на воротях господи, де є дівка на виданні — чекай сватів. Побачити сороку у сні — до скорого весілля.
Прилетіла сорока, чи-чи-чи,
Сіла у дівочці на плечі.
Скажу тобі добрую вєсть,
У тебе на дворі свати єсть.
У дитячих потішках сорока варить дітям кашку, у веснянках — снує кросна й допомагає дівчатам, є погоничем волів у колядках і заклятою дівчиною в чарівних казках.
У весільних піснях і обрядах Чернігівщини сорока символізує молоду, які свашки приспівують "Приїхала сорока з озерця, Приїхала Маринка від вінця". Після першої шлюбної ночі з комори, де спали молоді, виносили шлюбну сорочку незайманої нареченої. Гості починали танець, що має назву "сороки скакати". Танцюють його так: весільні гості стають у ряд, очолює його дружко молодого з шлюбною сорочкою молодої. Всі учасники танцю, що звуться сороками, слідом за дружком починають танцювати по лавках і столах, рухаючись напроти сонця, і співають сороміцьких пісень. Потім так само обходять навкруги хати. При цьому жінки й чоловіки наслідують торохтіння і рухи сороки: підскакують і непристойно крутять "хвостом". Колись вірили, що такими діями можна спричинити родючість полів, дерев, вплинути на можливість зачаття.
Рябі сорочі яйця нібито допомагають позбутися веснянок. Колись для цього сільські чепурухи натирали обличчя сорочими яйцями і їли їх печеними. Кажуть, їхнє споживання поліпшує пам'ять у молодих і лікує старих від склерозу. Бездітним жінкам радили їсти сорочі яйця. Проте попереджали: народжуватимуться лише дівчатка.
"На Похвалу що не зробиш — все одно толку з того не буде"
— Перед Похвалою увечері в п'ятницю прибирають у церкві гарно і несуть туди цвєти живиє, — розповідає 76-річна Ніна Марченко із села Конотоп Городнянського району Чернігівщини. — А тоді, як Похвала скончиться, цвіти беруть додому "од поганого ока" — дуже од усяких відьом помагає. І рушник у церкві вєшалі на Похвальной іконі. Цілий рік він там висіть, а потім його додому беруть "на щастя, на долю". Я й сама колісь вишила, й мой рушник год провисів, а потім я зняла, а друга собі повісила на щастя.
Свято Похвали Пресвятої Богородиці відзначають у суботу на п'ятому тижні Великого посту — цьогоріч воно випадає на 5 квітня. А сам тиждень називають Похвальним — з 31 березня до 6 квітня цієї весни. Щоб пригорнути до себе щасливу долю, протягом цих семи днів утримувалися від будь-якої життєво важливої роботи: не розпочинали будівництва, ремонту, нової справи, не вирушали в дорогу, не укладали договорів, не продавали й не купували худоби.
За церковними переказами, імператор Костянтин Великий 324 року заснував на європейському березі протоки Босфор нову столицю Константинополь і присвятив його Божій Матері. Імператор шанував Пресвяту Діву як покровительку і патрона нової столиці — Царгорода, як називали це місто в давній Україні. Молитви та звернення жителів Константинополя до Богородиці багато разів рятували від нашестя ворогів. У ІХ ст. за це заступництво й захист Діви Марії вдячні візантійці започаткували це свято.
— На Похвалу краще не розпочинать нічого — не вдасться воно тобі, — пояснює 75-річна Ольга Пус із села Мерва Радивилівського району Рівненщини. — Або не закінчиш, або все пойде пропадом. Не білили хати, бо пообсипається. Не шили й не в'язали нічого — або покинеш недоробленим, або взагалі швидко порветься. Краще вже зовсім нічого важного для себе не робити, бо все одно толку з того не буде. Так казали: "Похвалишся зробить — да не похвалишся зносить". А в суботу навіть за холодну воду не бралися, бо працювати не можна — гріх. Мати й баба на Похвалу кидали ткати полотно, стереглися навивати основу на верстат, бо поплутається і вся робота піде насмарку.
Вважається, що все посаджене на Похвальному тижні гарно ростиме, "як верба угору". Але не радили хвалитися одне перед одним, щоб не зурочити ні врожай, ні здоров'я своє й близьких. Вірили, що на Похвальному тижні хвалькуватих Бог може тяжко покарати.
Убитою сорокою можна відлякати домовика
— На Похвалу тільки сорока хвалиться, — каже 76-річна Ніна Марченко із села Конотоп Городнянського району Чернігівщини. — Вона на Сорок (свято Сорок святих, 22 березня. — "ГПУ") зробить собі кубло із 40 паличок, а на Похвалу похвалиться першим яйцем.
В українській народній культурі сорока — птах нечистий і небезпечний. Народна уява наділяла вертку й балакучу сороку демонічними рисами й пророчим даром. В Україні й нині вірять: відьма може перекидатися на сороку й літати до сусідів відбирати молоко в корови. Якщо на хаті сидить сорока, то тут живе стара відьма. На Чернігівщині вірять: сорока — це відьма, яку Бог закляв за тяжкі гріхи, за шкоду людям і худобі.
Водночас і сорока може бути оберегом від демонічних істот: ласки, домовиків, ходячих небіжчиків. Тушку вбитого птаха вішають у дверях хліву, бо вважають — відьма злякається її і не підступиться доїти чужих корів.
На Житомирському Поліссі вбитих сорок вішають у клуні, щоб відлякати домовика, який мучить худобу. На Київщині вірять, що ласка боїться сорок і тікає звідти, де вони з'являються. Якщо повісити мертвого птаха у стайні або хліві, то ласка полишить вночі їздити на корові чи конях, не заплітатиме їм гриви й хвости. На Харківщині переказують, що навіть чорт боїться сороки й ніколи не сунеться туди, де вона є.
Убиту сороку також вішають на опудало, щоб відігнати птахів від щойно засіяного поля.
— Як прийшла весна, то тоді поймають одну-другу сороку, розіпнуть і всюди наставляють. Тоді ворони бояться налітать туди, де посіяно, — продовжує Ніна Марченко.
Мертву сороку розпинали у дворі, щоб інші сороки не хапали курчат. На Рівненщині вбиту підкладають під курку, гуску, качку, які сидять на яйцях. Так нібито можна вберегти птицю від уроків. При цьому примовляти:
— Уроки на сороки!
2 
1
Коментарі