Рубенс любив малювати жінок із широкими стегнами

"Поети зізнаються в коханні віршами, філософи — науковими трактатами, а королі — діамантами. Я — звичайний художник. У коханні зізнаюся пензлем", — писав другові фламандський художник Петер Пауль Рубенс 1633-го.

У цей час він, 55-річний, завершував одне з найкращих своїх полотен "Сад кохання". Картину заввишки майже 2 м і завширшки 3, Рубенс писав для себе, а не на замовлення. Будучи другом Папи Римського Павла V та французької королеви Марії Медичі, він міг собі це дозволити. Рубенс був найбагатшим художником свого часу. На кошти від продажу картин збудував величезний маєток. Лише на опис майна в ньому пішло п"ять років.

"Сад кохання" художник повністю присвятив своїй дружині 18-річній Єлені Фоурман, з якою побрався два роки тому, після смерті першої — Ізабелли. На картині десяток чоловіків і жінок в оточенні янголів сидять біля підніжжя античного храму. Усі жінки мають прямий ніс, світлі кучері й пишні форми — такою була Єлена Фоурман. Рубенс вважав форми дружини ідеальними. Він любив малювати жінок із широкими стегнами, складками на животі й целюлітом на сідницях. Його називали найкращим художником оголеного жіночого тіла.

— Малювати огрядних дам — саме задоволення, — ділився з учнями Рубенс. — У їхніх тілах стільки ямочок, горбиків, западинок і бугорків! Немає цікавішого заняття, ніж за допомогою найтонших відтінків червоної, синьої, білої й коричневої фарб відтворювати всі півтони людської плоті. Тіло жінки не повинно бути занадто худим чи товстим. Його колір має нагадувати суміш відтінків лілії з трояндою. Але найважливіше, аби риси, контури, манера, м"язи, рухи й пози передавалися так, щоб нічого в них не нагадувало чоловіка. Жінка має бути кругла, ніжна, гнучка — абсолютний контраст до грубої чоловічої фігури.

Після одруження з Єленою художник почав малювати з особливим натхненням. За 16 років шлюбу він створив півтори тисячі полотен, на кожному з яких намагався зобразити свою дружину. Рубенс малював її античною богинею, біблейською Мадонною, чарівною німфою. Єлена позувала оголеною як чоловікові, так і 20 його учням. За це її засуджували всі знатні особи консервативної Європи. Та сказати відкрито — боялися: ніхто не хотів сваритися з Рубенсом. Бо його картини висіли в найзнатніших оселях континенту, а портрети слід було замовляти за кілька років наперед.

— Я знаю, люди засуджують, що 53-річний дід одружився з 16-річною красунею, — писав Рубенс у листі до друга й учня Пейреску, одразу після вінчання 1631-го. — Я одружився вдруге, бо не був готовий утриматися від плотських утіх. Усі хотіли, аби я обрав придворну вдову, та я злякався пороків знаті. Моя обраниця — донька чесних міщан. Вона не червоніє, коли я беруся за пензлі, і не вказує мені, як творити.

Еротизм полотен Рубенса — наслідок дитячої психічної травми. У 10-річному віці він пішов служити пажем до графині де Лярен, аби врятувати від бідності свою матір, яка рано овдовіла. Кожні вихідні графиня влаштовувала прийоми для свої друзів-чоловіків. Замість традиційних розваг чи танців вона переодягала хлопчиків-прислужників у жіночі сукні й змушувала їх розважати гостей.

Малий Рубенс терпів знущання понад рік, доки його мати сама не влаштувалася на роботу, а тоді попросив забрати його додому. Аби викупити сина, жінка продала двох волів і корову. Вона влаштувала його до художньої майстерні помічником.

Єлена позувала оголеною як чоловікові, так і 20 його учням

Після 10 років навчання Рубенс перевершив своїх учителів. 1598-го він став одним із наймолодших членів Гільдії святого Луки — престижної європейської спільноти художників. Йому був 21 рік. Рубенс подорожував Італією й Іспанією. Малював на замовлення портрети герцогів і королів, а на дозвіллі розписував вівтарі соборів Риму. Якби не смерть матері 1608 року, він навряд чи повернувся б на батьківщину.

Єлена Фоурман повністю присвятила себе Рубенсові. Виховала його двох синів від першого шлюбу й народила художникові ще п"ятьох. Наймолодша донька Констанція-Альбертина з"явилася на світ через 8,5 місяця після смерті Рубенса.

24 картини Рубенс присвятив королеві Марії Медичі

Європа знала Рубенса не лише як художника, але й як блискучого дипломата. Дитячий досвід малого прислужника при дворі графині не лише травмував його психіку, а й навчив гарним манерам поведінки у вищому світі. Постійні подорожі Європою дозволили Рубенсу оволодіти шістьма мовами, а пензель — порозумітися з королями та герцогами.

Своє перше дипломатичне завдання художник отримав у 23 роки. Французи таємно відрядили Рубенса як придворного художника до іспанського короля, аби налагодити стосунки між двома державами. Невдовзі країни підписали низку дружніх угод.

Про Рубенса навіть з"явився анекдот:

— Пан дипломат бавиться живописом? — поцікавився якось один вельможа, заставши Рубенса за мольбертом.

— Помиляєтеся, — спокійно відповів той. — Це митець бавиться дипломатією.

Найуспішнішою своєю місією художник вважав службу при дворі французької королеви Марії Медичі. За три роки він намалював 24 картини з її зображенням. Жінка не вирізнялася особливою вродою, та Рубенс компенсував це красивими вбранням та інтер"єрами. У Марію Медичі почали закохуватися всі вельможі Європи, а англійський король Карл І настільки вподобав її портрети, що подарував Рубенсові лицарський титул.

1577 рік, 28 червня — Петер Пауль Рубенс народився в родині юриста у фламандському місті Антверпені (тепер — Бельгія). Був третьою дитиною в сім"ї

1587 — помер батько. Перед смертю його позбавили всіх титулів і привілеїв через роман із дружиною першого принца Голландії та Зеландії Вільгельма Мовчазного

1597 — три фламандські художники Тобіас Верхахт, Адам ван Норт й Отто ван Вен, які навчали Рубенса живопису, просять його більше не приходити на заняття: молодий учень своєю майстерністю щоразу нагадує їм про власну бездарність

1612 — Рубенс відкриває власну майстерню, де одночасно працюють 20 художників. Усі вони допомагають митцю вчасно виконувати замовлення. Художник ставить роботу на конвеєр: він малює ескіз, учні переносять його на полотно, самі розфарбовують, а Рубенс у кінці ставить підпис

1640, 30 травня — художник помирає в Антверпені від подагри

Полотна Рубенса й нині коштують великих грошей. Востаннє його картину продали 2008-го на лондонському аукціоні "Крісті" — "Голова чоловіка, анфас і профіль", створена 1617 року. За неї виручили $7,7 млн

×