Ексклюзиви
Пʼятниця, 09 листопада 2007 14:24

Першу ніч молоді спали у коморі

  Молодий і молода із села Стовп’яги Переяслав-Хмельницького району Київської області, 1950-ті роки
Молодий і молода із села Стовп’яги Переяслав-Хмельницького району Київської області, 1950-ті роки

"До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі хоч нею комин витри", — говорили в Україні. Бо до початку листопада колись відбувалися сватання. А пора весіль тривала аж до Пилипівки, яка починається 28 листопада.

Весілля грали протягом цілого тижня:

П'ятниця — починальниця,

Субота — коровайниця,

Неділя — вінчальниця,

У понеділок — їсти та пити,

У середу — похмелятися,

А в четвер після обіду

Та й додому поїду.

Сватати дівчину молодий ішов зі сватами — батьком і близькими родичами.

— Прийшли до нас по дочку, — розповідає 67-річна Ніна Горбач із села Півці Кагарлицького району на Київщині. — "Ми хочемо теличку купить, чи не продаєте? Може, у вас тут єсть така, шоб і недорога, і гарненька була". А я кажу: "У нас є, тілько шо молоденька. Ми не продаєм". — "Ну, може, дорожче хочете, усьо равно ми її купим". Слово по слову. Ну а тоді вже сват рука в руку — всьо. Сваха свою хлібину, а я свою. Помінялися. Вони графин свій принесли. Сваха уперед частує, а тоді вже я.

На знак згоди дівчина розрізала принесений хліб. "Ріжу цю хлібину, а ви мене прийміть як свою дитину", — казала вона старостам.

Коли ж хлопець дівчині не подобався, отримував гарбуза. Бо якщо "хліб — усьому голова", то гарбуз за формою нагадує місце, діаметрально їй протилежне.

На заручинах молода обдаровувала всіх рушниками.

— Перев'язує їх рушниками, платками. Сорочку дарує молодому та свекрові. А матері — хустку. Ну й домовляються про весілля, — веде далі Ніна Миронівна.

Запрошувати гостей на весілля йшли наречений зі старшим боярином і наречена зі старшою дружкою. Коли поверталися до хати, починався дівич-вечір. Молоду мили, наряджали у весільний одяг і розплітали їй косу.

Невістка приїжджала до свекрухи з чорною куркою в руках

До церкви вінчатися наречені йшли окремо. Звідти молодий їхав додому, а потім із весільним почтом по молоду. У почті мала бути непарна кількість гостей — парою мала стати молода.

— Йдуть, співають, бубен, гармошка грає, — продовжує Ніна Горбач. — Свашка несе на шиї чоботи чи тухлі від зятя. А сватові — рубашка. А як прийшли, то виходить її мати із ситом — у ситі подарки. А тоді сваха боярів рушниками в'яже. Треба обов'язково, щоб дружка вкрала у молодого шапку. Вона скаче по лаві, дражниться, а він викупля.

За столом молодих садовили на вивернутого вовною догори кожуха — щоб були багатими. Після "перепою" молодої ділили коровай. Спочатку скибки підносили батькам, потім молодятам, а тоді — усім гостям. "Підошву" короваю віддавали "запорожцям" — тим, хто не був запрошений і спостерігав за весіллям за порогом хати або біля вікон.

Коли свахи приступали до "покривання" молодої — знімали з неї вінок і пов'язували хустку — співали жалісливих пісень: молода прощалася з дівуванням. А далі — з ріднею, матір'ю, хатою. На воза виносили посаг, скриню, подушки, і весільний почет рушав до господи молодого.

Невістка приїжджала до свекрухи з чорною куркою в руках. Кидала її під піч — щоб стати рівноправною господинею в новій хаті. Після привітання й частування молодят вели до комори. Шлюбну постіль стелили на соломі, обсипаючи її зерном і хмелем. Розбираючи молоду, свашки пильнували, щоб та не сховала чогось гострого чи ріжучого. І молодих лишали самих. А весільні гості тим часом веселилися та співали сороміцьких пісень, як-от:

Викотили, викотили смоловую бочку,

Виманили, виманили у матері дочку.

Положили, положили на новій кроваті,

Що хотіли, те й робили чужому дитяті.

Якщо молода була "чесною", свахи або дружко вивішували на дворі "прапор" — шлюбну сорочку із доказами цноти молодої. А все весілля славило молоду та її рід, що добре доглянув "дитину".

— У нас як повісили прапора, то висів тиждень, — сміється Ніна Миронівна.

Якщо ж молода ще до весілля "поламала калину", гості перевертали лави, били посуд, рвали рушники. На шию батькові й матері надівали солом'яного хомута й ганьбили їх у піснях.

Уранці молодій носили снідання. Цнотлива — після першої шлюбної ночі наділялася здатністю приносити багатство: "Кропить невістка, кропить! Де капля роси впаде, там пара волів стане".

Другого дня в хаті молодого на весілля гуляли лише одружені чоловіки й жінки. Дякували батькам за "чесну" дочку, зять відвідував тещу.

— Зять миє тещі ноги, — каже Ніна Горбач. — Він же вдягатиме чоботи, шо купив їй. А молода миє свекруху: чисте їй зуби, вмиває, рушником так тре, шо та аж пищить!

Гості, переряджені у циган, ходять селом із піснями й витівками, збирають харчі, випрошують курей на обід. Якщо в родині женять або віддають заміж останню дитину, то батьків катають селом возиком, гойдають у рядні або купають у річці.

Зараз ви читаєте новину «Першу ніч молоді спали у коморі». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1251
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода