Центр київського Подолу 1809-го знищила пожежа. Згоріло майже 300 крамниць. Погорільці звернулися до Київського магістрату з проханням звести новий Гостинний двір, бо їм ніде торгувати. Того ж року посеред Контрактової площі заклали двоповерхову кам"яницю 100 на 60 м, із великим внутрішнім подвір"ям. Будівлю у стилі класицизму проектував архітектор Луїджі Руска, італієць зі Швейцарії.
У величезному "супермаркеті" мали розмістити майже сотню невеликих магазинів. Уздовж фасаду навпроти сучасної Могилянської академії намітили "ряд железный". Із боку фонтану Самсона — "ряд пушной и холщевой". Овочеві крамниці мали виходити на Успенську церкву, а "шелковый и суконный" магазини розташовуватися з боку нинішньої вул. Сагайдачного. Будівництво тримав під контролем генерал-губернатор Михайло Милорадович.
Звели перший поверх. А в липні 1811-го — нова пожежа. Вогонь не вщухав три доби, дим сягав Ніжина. Стихія стерла з лиця землі 1240 дворів, три монастирі, 19 церков, крамниці, склади. Будівництву Гостинного двору пожежа не зашкодила, але на його продовження грошей не стало. Кошти пішли на допомогу погорільцям, які тулилися в землянках на Оболоні. Крамарі змушені були торгувати просто неба.
1828-го міський архітектор Андрій Меленський розпочав відновлення пошкоджених стін Гостинного двору. Єдиний поверх накрили. Понад 50 крамниць із льохами розпродали підприємцям, зокрема старим київським купецьким родинам — Ходикам, Баликам, Лакердам, Сулимам, Холявкам, Маркевичам.
Про звичаї, що панували тоді в Гостинному дворі, ходив такий анекдот. На складі підприємець закуповує в гуртовика товар. Коли крамар ненадовго виходить, покупець хапає й ховає 10 пар шовкових панчіх. Удома, проглядаючи рахунок, раптом помічає, що вкрадений товар уписаний у накладну.
— От шахрай! — немає меж обуренню.
Кожен крамар свою "торгову точку" облаштовував на власний розсуд. Дехто звів собі другий поверх. Споруда перетворилася на своєрідний караван-сарай.
Під час прокладення метро споруда почала просідати
За більшовиків у крамницях націоналізованого Гостинного двору розмістилися гастрономічний, м"ясний, бакалійний, галантерейний, мануфактурний магазини робітничого кооперативу "Сорабкоп". Окрім того, майстерні з ремонту годинників і примусів та кравецькі ательє. Після Другої світової Гостинний двір мав непривабливий вигляд: обдерта штукатурка, вікна забиті щитами. Плюс "аромати" з громадського туалету в дворі. Але кияни не минали найбільшого тоді в місті торговельного центру. Тут відновили роботу гастроном, крамниці й майстерні.
Наприкінці 1970-х виникла ідея зробити Гостинний двір двоповерховим, як це передбачав архітектор Луїджі Руска. Реконструкцію приурочили до 1500-річчя Києва, запланованого на 1982-й. Але справжня причина була в іншому: під час прокладення метро через Поділ на Оболонь частина споруди почала просідати. Щоб уникнути скандалу навколо руйнації пам"ятки, а також зробити безпечним рух поїздів метро, вирішено встановити бетонну "подушку", а вже на ній відновити Гостинний двір у первісному вигляді. До першого поверху новобуду тепер ведуть сходи — раніше їх не було.
2 
1
Коментарі