— Головні претенденти на герб України визначилися ще 1917 року. Це галицький лев, київський архістратиг Михаїл і козак із мушкетом — символ Війська Запорозького — Гетьманщини, — говорить упорядник книжки "Наш герб" 47-річний Богдан Завітій.
Вважає, в України може бути великий герб. Протягом історичного буття українці мали різноманітну державну символіку. З неї варто зробити гарну геральдичну композицію із тризубом у центрі.
— Лев був гербом Королівства Русі, що відоме нам як Галицько-Волинська держава. Згодом — Руського воєводства — аж до поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття. Після "весни народів" 1848-го став національним символом галицьких українців, — розповідає Богдан Завітій. — Золотого коронованого лева, який спинається на скелю, зображували на синьому тлі. Саме від нього походить наш синьо-жовтий прапор. Коли не було можливості зобразити його на хоругвах, ішли простішим шляхом — поєднували дві горизонтальні смуги, синю й жовту. Їх стали називати "руськими барвами", бо галицькі українці тоді називали себе ще русинами. Цей прапор після падіння самодержавства в Росії на Наддніпрянській Україні прижився одразу. А от щодо герба впродовж чи не всього 1917-го тривали палкі дискусії.
Архістратиг Михаїл — герб Київської землі, воєводства, губернії, а згодом — і самого міста. Галичани розуміли — коли постане Україна, вона повинна бути соборна і герб потрібно творити відповідний. Після польського повстання 1863 року почав сприйматися як символ Наддніпрянської України. Популярним був щит, розділений на дві частини. В одній — лев, у другій — архістратиг Михаїл. Внизу писали "Боже Україну спаси".
В 1917–1918 роках архістратиг Михаїл мав своїх прихильників. Вийшла брошура "Катехизм українця". У ній стверджувалося, що гербом України є архістратиг Михаїл, який "обороняє Україну від усього злого". Видали листівку з ним, медальйон. Мав сильні позиції.
Козак із мушкетом представляв дуже вагому й колоритну сторінку в історії української державності. Під кінець існування Гетьманщини його вже називали "гербом нації". 1918-го майже дійшло до затвердження. З тризубом на шоломі — авторства Георгія Нарбута. Гетьманат втратив владу і справу не довели до кінця.
Довкола цих трьох символів і крутилися всі дискусії, аж доки не виринув Тризуб — знак із монет Володимира Великого.
Чи йшла мова під час Української революції 1917–1921 років про великий герб?
— Коли відбувся Акт злуки в січні 1919-го, то треба було творити соборний герб України. Тоді провели засідання фахівців, які обрали дводільний щит. В одній частині — лев, у другій — козак із мушкетом. Посередині між ними — щиток із тризубом Володимира Великого. Його у березні 1918 року затвердила гербом Центральна Рада. Реалізувати соборний герб не встигли.
Надолужити незроблене намагався наприкінці 1930-х геральдист Микола Битинський. Був пов'язаний із Державним центром УНР у вигнанні. Розробляв проєкти нагород. Створив великий герб України — щит із тризубом тримали архістратиг Михаїл та галицький лев. Навколо них був лавровий вінок із гербами українських земель. Козак із мушкетом був головним у комбінації гербів Лівобережжя. Він залишилися лише проєктом.
Статтю Конституції про великий державний герб України прийняли 1996-го. Чому відтоді не вдалося його затвердити?
— За понад чверть століття наші мистецькі, наукові, політичні еліти не виявили зрілості при проведенні попередніх конкурсів. Вони закінчувалися пшиком. Здавалося, якщо ми не спроможні створити красивий, сучасний великий герб України, то краще не чіпати цієї справи. Нам мало самого тризуба? Схилявся до думки, що більше не варто випробовувати українську державність великогерботворчими потугами й амбіціями. Слід відмовитися від цієї ідеї та прибрати терміни "великий" і "малий" державні герби. Залишити просто "державний герб" — "тризуб".
Які були передумови цьогорічного конкурсу?
— Керівництво парламенту несподівано вирішило повернутися до цієї теми. Я розумів — вони не усвідомлюють, у який "мурашник" засовують руку. У нас від конкурсів 1996–1997 та 2008–2009 років склалося коло осіб, які не покидають надії ввійти в історію "великогерботворцями". І якщо у двері не вдається зайти зі своїми творчими баченнями сумнівної мистецької й геральдичної цінності, намагаються пролізти у кватирку. Досі все закінчувалося чи пшиком, чи скандалом. Жоден із проєктів-переможців попередніх змагань не потрапив на розгляд Верхової Ради — їх "зарубували" на рівні профільного парламентського комітету.
В серпні з'явилася постанова Верховної Ради, далі — на її виконання — Кабінету міністрів. Коли мені запропонували ввійти до оргкомітету, не вагався.
Багато кваліфікованих і професійних людей відмовлялися. Одні хотіли брати участь у конкурсі. Інші остерігалися, що не закінчиться нічим добрим. Я думав — хтось же мусить взятися за це врешті-решт. Було цікаво глянути на все зсередини. Не шкодую, що погодився.
Після оприлюднення результатів соцмережі заполонили критичні дописи на адресу членів комісії та авторів. Чи є серед них об'єктивні?
— Що писатимуть про "зраду", я знав. Не очікував таких потоків бруду. Дилетанти беруться судити про історію й естетику наших символів, поняття зеленого в тому не маючи. Від рівня більшості поданих на конкурс робіт огортав смуток і наверталися сльози. Понад половину відпало на рівні технічного відбору. Люди не читали вимог законодавства, статті 20-ї Конституції.
Головним елементом має бути "малий державний герб України". Без жодних втручань і змін. Деякі ж автори захопилися удосконаленням і розфарбовуванням тризуба. Це серйозне порушення. В нас ще з 19 лютого 1992 року є офіційно затверджені кольоровий і графічні еталони державного герба — із пропорціями, схемами й точними розрахунками. За Конституцією, елементом великого державного герба має бути "з урахуванням герба Війська Запорізького" — козак з мушкетом. Передусім журі зважало на дотримання цих вимог.
Звинувачення в непрофесійності й підкупності — безпідставні. Конкурс довів — наше суспільство не має ні згоди, ні почуття міри стосовно великого державного герба України. Оргкомітет же дотримався приписів Конституції і цьогорічних постанов парламенту та Кабміну. Конкурс відбувся чесно.
Можна роботу-переможця використати як основу. Запропонувати іншим художникам, щоб його візуалізували, дотримуючись засад геральдики. Надали сучаснішої естетики, лаконічності.
Дивно, що мало хто звертає увагу на роботу, яка отримала третю премію. Другу вирішили не присуджувати. Симпатична, підкуповує лаконізмом і майстерним виконанням. Без надмірностей і мегаломанії — з розмаїтими коронами зверху й важкими "гірляндами" внизу. Для мене ця робота стала найбільшою несподіванкою конкурсу. На розгляд Верховної Ради варто б винести обидва варіанти-переможці.
Що буде із проєктом-переможцем далі?
— Рішення за Верховною Радою. Передусім депутати мали би зважити, чи мудро було повертатися до питання великого герба, чи потрібен він узагалі і чи зуміють вони назбирати конституційну більшість для затвердження. Сподіваюся, її керівники вже збагнули, що політична воля на рівні забаганки не повинна розминатися зі здоровим глуздом.
Хай там як — вважаю корисним, що цей конкурс відбувся. Після оголошення результатів було непереливки. Він максимально оголив ситуацію. Не втрачаю надії, що це питання нарешті закриють. Якби не провели і не визначили переможців, справа колотилася б далі — із додатковим конкурсом чи ще якось.
5 
35413
Коментарі