— Чарівництво є, аякже! — переконана 60-річна Ніна Полуніна із села Довжок Погребищенського району Вінниччини. — Недаром же у нас кажуть "як пороблено". І самі роблять, і до ворожок звертаються.
Говорить, що причарувати можна будь-кого. Це роблять переважно жінки. Інколи зі злості або заздрощів.
— Беруть землю на кладовищі й підсипають під двері. Це — на пустоту. Мертвою водою, шо покійника обмивали, теж підливають. Це — шоб неудача тобі була во всьому. І ножі встромляють, і голки розкидають під хатою, і закрутки роблять на городі й полі. Там ще і слова треба казать, але їх у секреті держать.
Причина — розказані іншому замовляння або закляття позбавляють чари сили.
— Якщо бачите, що вам щось підкинули, саме головне — не брать його голими руками, а там чи вилами, чи лопатою, щоб дерев'яна ручка була. Абліть бєнзіном і спаліть, — радить 62-річна Любов Колодько, родом із села Ільмівка Городнянського району на Чернігівщині. — А копійкі на вулиці краще не піднімать. Бог його знає, чого їх кінулі.
Щоб зняти чари, вроки, пристріт із людини або худоби, повернути в родину "спір" — достаток і успіх, — звертаються до людей, які "щось знають", знахарів. Здебільшого це "чисті" жінки, що вийшли з дітородного віку, вдови, самотні. Їх вважають найсильнішими знахарками.
— Є такіє женщини, шо одраблють усякіє чари й уроки. Мужчини, розказують, тоже, буває, цим занімаютса, но дуже рєдко. Як правіло, вани одінокіє, халастякі, сім'ї в ніх немає і не було ніколи. Даже вани щитаютса сильнейшими у цьому дєлі, — продовжує Любов Колодько. — І сєйчас, як шо трапілась, дак наші всє єдуть у село Камку, тут нєдалєко, у Шорськом районі. Там женщина є, у неї від природи якая-то сіла. Вона даже назве, хто тєбє зрабів. Скаже так: "А ти в падушке голки найшла? В гародє у тєбє валосся позакопаноє, шукай і спалі". І все вана відшепчує малітвами.
Із молитвою захистити від чарівників, урочливих, заздрісних людей і чорних магів звертаються до священномучеників Кипріана та Юстинії, яких ушановують 15 жовтня.
За християнськими переказами, Кипріан був у ІІІ ст. знаменитим волхвом. За допомогою бісівської сили виконував побажання всіх, хто звертався до нього. Якось багатий юнак попросив у Кипріана чарами здобути для нього прихильність молодої християнки Юстинії. Тричі намагався Кипріан вплинути на неї, та вона силою своєї молитви відкидала всі його чари. З помсти Кипріан наслав мор на місто, де жила Юстинія. І знову праведниця перемогла чарівника молитвами. Тоді він зрікся язичництва, став проповідувати християнство, а згодом разом із Юстинією прийняв за це мученицьку смерть.
— Молитва до Кипріана й Устинії — крєпка защита от колдунов і от ворожби, — каже 47-річний Юрій Дахно із села Москалі неподалік Чернігова. — Вони на таку людину напускають чари, шо вєрить у пристріт або погане око. Але єслі людина сама не крєпка у вірі, то тада їй помощ святих і церкви нєобходіма. Кажуть же, що як Бог не попустіт, так ніхто і не зробіть нічого. Мнітєльності зараз дуже багато є всякої. Ну от буває копійки розсипані, та то, може, і нє чародєйство, а просто з дірявой кішені вони висипались. Яйця закопаниє на городі — так то ворони і сороки часто крадуть і прикопують. А курку дохлу під хату підкінули, дак то, може, її сабакі затяглі, а нє колдовство ніякеє.
Аби зняти любовні чари, дівчата звертаються з молитвою до Юстинії, хлопці — до Кипріана. Його ще називають Покрівним батьком, бо вшановують його на другий день після Покрови. Цього дня тим, хто хоче захистити себе і свою сім'ю від злих чарів, слід утриматися від будь-якої роботи. Треба постувати та прийти в церкву на акафіст священномучеників Кипріана та Юстинії.
Знахарські знання можна отримати в летаргійному сні
Знахарів називають іще бабками, ворожеями, лечейками, шептухами. Вони лікують переважно хвороби, що їх людина дістала через чари: пристріт, вроки. Або болячки, підхоплені від контакту із потойбіччям. Наприклад, якщо людина мимоволі ступила на місце, де танцювали русалки. Часто знахарі спеціалізуються на лікуванні однієї хвороби: замовляють тільки зуби або укуси змій, чи тільки спалюють рожу, або відробляють крикси — безпричинний дитячий плач і безсоння.
Зовні знахарі нічим не відрізняються від звичайних людей. Навчитися знахарства може кожен, але декому "більше від Бога дано". Знання передають від старшого до молодшого, бо інакше втрачають свою магічну силу. Кому знання передали, може лікувати й допомагати людям лише після смерті старого знахаря.
— Усяка людіна може шєптать, — розповідала 2005-го тоді 99-річна Марія Лозенко із села Рудня-Тальська Іванківського району на Київщині. — Та нє всякая наважуєтса. У мєнє матір шептала, людям помагала, а як вана помєрла, я стала шептать. Прійдуть, просять пошептать або каровє шось зробітса, або гадюка вкусіть, або хтось паганимі очіма глянув. Я пашепчу, і десь вано, дівісь, і прашло. Ну, і їм харашо, і мєнє харашо, шо їм памагає. А гроші я нє бєру, за це гроші грех брать. Хто за гроші теє будє рабіть, дак вано ні єму, ні людям нє будє на пользу. Оно хлєбіну яку прінєсуть, або крупу яку, або і за спасіба.
Розповідала баба Марія, що знахарські знання можна отримати вві сні від Богородиці чи Параскеви П'ятниці, а також від старців або на тому світі при "обмиранні" — летаргійному сні чи в комі.
Знахарі й шептухи не приймають у неділю, на великі свята і під час Великого посту. Вважають, що хвороби найкраще замовляти в понеділок на молодий місяць, щоб здоров'я хворого зростало. Укус змії, пристріт бажано замовити того ж дня до заходу сонця — щоб "не приспати болячку". Пристріт, вроки "одробляють" на порозі, ляк — біля "біжучої води", на перехресті доріг або на межі.
"Лукавий спочатку дає допомогу, щоб людина повірила"
— Акафіст святому великомученику Кипріану і мучениці Юстинії направлений проти чарівництва, — розповідає отець Ростислав Чернихівський, 34 роки. — Він правиться кожної п'ятниці о п'ятій вечора в церкві Різдва Христового на Поштовій площі в Києві. За 70 років атеїзму люди по допомогу часто звикли звертатися не в церкву, а до магів, ворожок, до гороскопів. Лукавий, спокушаючи людину, спочатку дає допомогу людині, яка звертається до так званих чаклунів, щоб повірила, а пізніше воно обертається погано для неї самої: або в сім'ї розбрат, або хвороби, або постають такі проблеми, яких раніше не було. От тоді люди і звертаються по підтримку до священномученика Кипріана і мучениці Юстинії. Але людина не просто має прийти на акафіст, написати записку й чекати допомоги. Треба, щоб вона мала віру в Господню допомогу, приходила в храм на літургію, бо інакше молитви її не сприймають. До сповіді та причастя приходити не тому, що так треба, а з вірою. Тоді сили диявольські ніякого впливу не будуть на людину мати. І вона отримає духовну опору і підтримку мучениці Юстини та великомученика Кипріана. Бо він сам розкаявся у своєму волхованні й за життя вчив людей протистояти чародійствам.
А людина, яка поза церквою молитвами іншим допомагає, сама мусить приходити до сповіді й причастя і мати на це пастирське благословення єпископа.
5 
1
Коментарі
2