7 листопада 1982-го генеральний секретар ЦК КПРС 75-річний Леонід Брежнєв стояв на трибуні мавзолею Леніна. На Красній площі в Москві був парад з нагоди 65-ї річниці Жовтневої революції. Генсек давно не бував на людях — у березні того року він зламав ключицю — під час візиту на літакобудівний завод у Ташкенті на нього впало риштування. Кістка не зросталася. Самопочуття Брежнєва — в останні роки він тяжко хворів, мав кілька інфарктів — ще більше погіршилося.
Наступного дня Леонід Брежнєв поїхав до Завидова під Москвою на урядову дачу. Будинок був великий — їдальня, вітальня, шість спалень, кабінет на третьому поверсі й бібліотека. Із прислуги — кухар і троє покоївок, паркові робітники й зовнішня охорона. Дружина генсека Вікторія Петрівна поралася на кухні із соліннями. Вона завжди була далека від політики. Зрідка супроводжувала чоловіка на державних прийомах. Більшість часу приділяла домашнім справам, дітям та онукам. Відповідала за гардероб чоловіка і завжди чудово готувала. Коли у Брежнєвих з'явилися особисті кухарі, навчила їх готувати так, як подобалося чоловікові.
Брежнєв пообідав. Потім вирішив узяти участь у полюванні. Сам не стріляв. Лише сидів у машині, спостерігав за мисливцями.
Уранці 9 листопада Вікторія Петрівна сіла за стіл раніше за чоловіка — перевірила, чи все гаразд, віддала доручення прислузі. Незабаром із кабінету спустився Брежнєв. Поцілував дружину в щоку, поснідав і в гарному настрої поїхав до Кремля. О 12.00 був на місці. Як завжди, привітався з усіма й одразу запросив до кабінету секретаря ЦК з ідеології Юрія Андропова, недавнього голову КДБ. Про що вони розмовляли, невідомо. "Можна припустити, що мова йшла про майбутній пленум ЦК, — пише Валерій Легостаєв, член ЦК і свідок тих подій. — Будучи другим секретарем, Андропов мав до нього пряме відношення. Імовірно, що в бесіді було порушене головне кадрове питання: про спадкоємця генерального секретаря. Так чи інакше, але вдень 9 листопада Андропов став єдиним власником якоїсь важливої інформації про найближчі плани Брежнєва". Удома за вечерею генсек поскаржився на біль у горлі. Він не став дивитися улюблену передачу "Час", побажав усім добраніч і піднявся до спальні.
Уранці 10 листопада особистий охоронець Брежнєва Володимир Медведєв закінчив добове чергування й збирався їхати додому. Однак Володимир Собаченков, який заступив на зміну і мав будити Брежнєва, попросив піти разом з ним:
— Розбудимо, потім поїдеш.
О 8.58 ввійшли в будинок. На першому поверсі в їдальні снідала Вікторія Петрівна. Дружина генсека страждала на діабет. Тому кожного ранку на початку дев'ятої приїжджала медсестра і робила їй укол інсуліну. Після цього подавали сніданок. Офіцери привіталися й піднялися до спальні генсека. Собаченков відразу пішов до вікна, відсунув штору. Медведєв легко торкнувся Брежнєва, той не ворухнувся. Потім сильніше посіпав за плече — жодної реакції.
— Здається, Леонід Ілліч готовий, — сказав Медведєв.
Собаченков кинувся до телефонів. У кімнату влетів комендант дачі генсека. Удвох з Медведєвим вони стягнули важке тіло Брежнєва з ліжка на підлогу й близько півгодини робили штучне дихання, доки до спальні не ввійшов Юрій Андропов.
— Ну що тут? — запитав він.
— Так от... Здається, помер.
Медведєв пізніше згадував: "Мене здивувало, що Андропов не задавав зайвих або неприємних для нас питань".
— Ну що ж, нічим тут не допоможеш, — сказав він і спустився повідомити звістку Вікторії Петрівні.
Приїхали також міністри оборони Дмитро Устинов, закордонних справ Андрій Громико й особистий кардіолог генсека академік Євгеній Чазов.
— Помер кілька годин тому, — сказав, тільки-но глянувши на мерця.
— Був ще теплий, — сказав Медведєв.
Чазов ніяк не відреагував на його слова. Він не оглядав тіло, щоб офіційно констатувати смерть. Вирішив дочекатися "швидкої". Похвалив охоронців, мовляв, зробили все, як треба. Потім пішов униз.
Приїхали реаніматори. Разом з ними в спальню повернулися Чазов та заплакана Вікторія Петрівна.
— Ну що? Робити? — поцікавилися в Чазова реаніматори.
— Робіть.
Вони попрацювали хвилин 10 своїми приладами для штучного дихання, потім склали їх у валізу й поїхали. Після них тіло Брежнєва підняли з підлоги на ліжко. Офіційно причиною смерті Леоніда Брежнєва назвали зупинку серця, що викликали ішемічна хвороба, атеросклероз і аневризм аорти.
12-15 листопада 1982 року в Радянському Союзі були днями державної жалоби. Тіло Леоніда Брежнєва виставили для прощання в Колонному залі Будинку спілок. Ховали генсека біля Кремлівської стіни на Красній площі в понеділок, 15 листопада. Прощаючись із чоловіком, Вікторія Петрівна нахилилася й дрібно перехрестила його труну. Вона прожила з Брежнєвим майже 55 років і 13 — без нього. Невдовзі після смерті чоловіка у неї забрали частину майна, зокрема дачу. Останні роки жила сама у своїй московській квартирі. Померла в липні 1995-го.
1906, 19 грудня — Леонід Брежнєв народився в родині робітника у місті Кам'янське Катеринославської губернії, нині Дніпродзержинськ Дніпропетровської області. У 1915-1921 роках навчається в класичній гімназії. Потім працює на Курському маслоробному заводі.
1927 — закінчує Курський землемірно-меліоративний технікум, а 1935-го Дніпродзержинський металургійний інститут. 1928-го одружується з Вікторією Денисовою, яка навчалася в Курському медучилищі. За рік народжується донька Галина, 1933-го — син Юрій.
1936-1939 — працює директором металургійного технікуму в Дніпродзержинську, інженером металургійного заводу, заступником голови міськвиконкому, секретарем з пропаганди в Дніпропетровському обкомі ВКП(б).
1941-1945 — заступник начальника політуправління Південного фронту, потім начальник політвідділу 18-ї армії. Отримує звання генерал-майора.
1950 — перший секретар ЦК Компартії Молдавської РСР. Із 1955-го — перший секретар ЦК компартії Казахстану. У 1964-1966 роках — перший секретар ЦК КПРС.
1966-1982 — генеральний секретар ЦК КПРС, із 1977-го — голова президії Верховної Ради СРСР.
1982, 10 листопада — помирає на дачі в Завидово, похований на Красній площі у Москві.
Донька Галина померла у психіатричній лікарні в червні 1998-го, де лікувалася від алкоголізму.
Син Юрій Брежнєв був першим заступником міністра зовнішньої торгівлі. За Горбачова його звільнили. Вийшов на пенсію. Розводить рибок. Усе життя колекціонує порцелянових песиків.
5 
1
Коментарі
35