Письменника-фантаста Станіслава Лема називають "найвідомішим у світі львів"янином". Його батько, завідувач відділення у єврейській лікарні на сучасній вулиці Рапопорта у Львові, втрапив у російський полон 1915 року. Після революції був присуджений до розстрілу як "класовий ворог". Його врятував приятель-перукар. Він саме голив окупаційного коменданта, як доктора Лема вели на страту.
У дитинстві Станіслав любив розгвинчувати іграшки — аби подивитися, що в них усередині. Потім ходив до гімназії, де вчилися діти місцевої еліти. Тепер це — львівська школа N 8 на Підвальній. Довоєнне життя було солодким. По-перше, коли хворів, то батько виконував усі забаганки сина, аж до стояння на голові. По-друге, була цукерня Залевського, де тепер фірмова крамниця "Світоча".
Однак, покинувши Львів 1946 року, він жодного разу туди не повернувся. Через 50 років Лем пояснив: "Це — як жінка, яку ви дуже кохали, а потім прийшов інший і забрав. Ваша жінка має від нього дітей і живуть вони разом уже довгий час. Чи захотіли б ви її побачити? Мабуть, ні. Адже, коли немає людей, коли немає близьких...".
Остання фраза тут зайва. Бо старі приятелі Лема жили на вулицях, сусідніх із його колишньою Браєрівською, тепер — Богдана Лепкого. А не захотів повертатися, бо надто вкарбувалося в свідомість напівпідпільне життя останніх років у Львові. Щастя скінчилося разом із молодістю у вересні 1939 року. "Перші Совіти" прийшли — люто налякали, німці прийшли — ганяли, а "другі Совіти" просто викинули з рідного міста. "Куди податися бідному євреєві?". Тільки в Країну уяви, де ти сам царюватимеш і богуватимеш.
Під час війни йому зробили добрий "аусвайс". Але гестапо не дрімало, в місті ж багато хто знав про походження юнака. Аби не з"їхати з глузду, Стась почав писати "Людину з Марсу". Перша річ із царини наукової фантастики допомогла йому перебути земне пекло.
Син Томаш народився, коли Лемові було 47 років
Режисер Андрій Тарковський фактично завоював світову славу не тільки собі, а й Лемові, знявши фільм за його "Солярісом". Однак пан Станіслав із ним ледве не судився, обзивав дурнем. Вважав, що режисер спотворив роман про Розумний Океан та стосунки Надістоти із землянами-прибульцями. Герой фільму каже: "Людині не потрібен Космос. Людині потрібна людина". Ці слова були поза технологічною свідомістю великого львів"янина. Йому Космос завжди видавався цікавішим за Землю, а робот — за людину. Адже Космос не згорить у світовій війні, робот не зрадить...
32-річний Лем одружився на лікарці Барбарі Лесняк. Вони познайомилися на медичній тусовці, і він брав її облогою майже три роки. Власного житла довго не було. Станіслав тулився у кімнаті-коробці зі стінами у плісняві, а дружина винаймала із сестрою квартиру на краківській вулиці Сарого та готувала дипломну роботу. Коли соціалістична Польща вмерла, Барбарі за законом про реституцію (повернення відібраної при соціалізмі власності) повернули предківські землі.
Син Томаш народився, коли Лемові було 47. Він був єдиною дитиною, на яку чекали. Батьки вивезли Томаша до Західного Берліна, а коли настала диктатура Ярузельського — до Відня. Тоді Лем почав лікуватися від діабету, який, зрештою, і звів його в могилу.
Лем був майстром наживання ворогів на рівному місці. У 1970-х, щойно його прийняли до Американської спільноти наукових фантастів, як він в інтерв"ю назвав творчість заокеанських колег низькоякісною та орієнтованою на комерцію. Ті йому цього не вибачили і швиденько виключили зі своїх рядів.
Передбачив виникнення Інтернету ще 1956 року
Зате в Радянському Союзі Лема любили. У 1960-х він радо відвідував країну, де його книги видавалися мільйонними накладами. Особливо багато приятелів мав у Ленінграді: брати Стругацькі, Брускін, який переклав "Соляріс" російською, винахідники лазера Нобелівські лауреати Прохоров та Басов... Вони тямили у фантастиці і могли гідно оцінити Лема — людину, що передбачила виникнення Інтернету ще 1956 року. У такій компанії він, як правило, забував про обітницю тверезості.
Після повалення режиму Ярузельського Лем із дружиною повернувся до Кракова. І "зав"язав" із фантастикою.
А із зовнішнім світом спілкувався через особистого секретаря Войцеха Земека. Той допомагав йому також розбирати книжкові завали, що надходили з усього світу. Лем знав ціну грошам і розумно вів своє видавничо-фінансове господарство. Уважно слідкував за дотриманням авторського законодавства на всіх сорока з чимось мовах, що його встигли видати за життя. Коли в Москві в середині 1990-х Лемові подарували колекцію його "піратських" видань, він ледь не знепритомнів.
В останні роки життя пан Станіслав телевізор умикав тільки задля перегляду новин, що підтверджували його планетарний песимізм. Давав відповідні інтерв"ю — про близький кінець світу, про те, що "Божа Матір на Землю не прийде"... "Дивовижно, але інколи мені сниться, що я маю зовсім інше минуле, ніж було насправді... Війни, розстріли мені ніколи не сняться, — зізнавався він. — Я зробив усе, що вважав найголовнішим, і перегорнув цю сторінку свого життя... Що попереду? Рай? Не знаю. Їх же є кілька — християнський, ісламський, буддійський і так далі. Залишається тільки визначитися, в якому напрямі рухатися...".
Можна вирішити, що за цим стоїть цинік. А можна відчути, що це каже ображена на весь світ дитина, у якої повідбирали її найулюбленіші іграшки. І перша серед них — його Львів. Лем точно заслужив на меморіальну дошку на стіні свого будинку на Богдана Лепкого, 4.
1921, 12 вересня — народився у Львові в родині отоларинголога Самуїла Лема та Сабіни Волльнер
1932 — вступає до гімназії ім. Кароля Шайнохи
1939 — закінчив гімназію
1940–1941— навчання у Львівському медичному університеті
1942 — після захоплення Львова гітлерівцями працює помічником механіка та зварювальником у гаражі німецької геологорозвідувальної фірми, живе за фальшивими документами
1944 — після вступу радянських військ до Львова продовжує навчання в медичному університеті
1946 — репатрійований з родиною до Кракова
1946 — публікує першу фантастичну новелу "Людина з Марсу"
1951 — з"являється друком перша книжка — "Астронавти"
1953 — одружується з лікарем-радіологом Барбарою Лесняк
1954 — помирає батько
1957 — виходять друком "Діалоги","Зоряні щоденники"
1961 — побачили світ "Повернення із зірок","Соляріс"
1966 — публікує спогади про Львів "Високий Замок"
1968 — народився син Томаш
1982 — після оголошення військового стану в Польщі працює в Західному Берліні
1983–1988 — живе у Відні
1987 — виходять друком "Фіаско", "Мир на Землі"
2006, 27 березня — помер у Кракові
4 квітня — похований на Сальваторському цвинтарі у Кракові
2 
1
Коментарі