Кучма вибирав між планами "піранії" та "акули". Які підкилимні ігри супроводжували ухвалення Конституції 1996-го

У понеділок, 28 червня, Україна відзначатиме День Конституції. 2021-го документу виповнюється 25 років.

У ніч на 28 червня 1996-го народні депутати працювали безперервно майже добу. Статті для обговорення з трибуни Верховної Ради зачитував депутат Михайло Сирота. Його пізніше називали батьком Конституції.

У залі засідань точилася гостра боротьба між комуністами та представниками інших політичних сил. По кожному спірному питанні мусили шукати компроміси. "За" Конституцію проголосували 315 депутатів із 450.

1997 року почали відзначати День Конституції. Це єдине свято, закріплене у статті 161-й Конституції. Цього дня вулиці міст прикрашають національними прапорами, проводять урочисті зібрання.

 

— Конституцію могли прийняти раніше, якби на початку 1992-го Верховна Рада саморозпустилася та провели парламентські вибори на багатопартійній основі. Так зробили країни Балтії, — говорить публіцист 64-річний Сергій Грабовський. — На компартію діяла заборона. І за соціологічними опитуваннями, тоді у Верховну Раду проходили Рух, Українська республіканська партія, Партія зелених і соцпартія. Кравчук питав лідерів демократичних сил — Драча й Павличка, чи не треба провести дострокові вибори. Вони відповіли: "Ні, ми ще попрацюємо".

Обговорення проєкту і принципів побудови нової Конституції тривало з 1990-го до 1996 року. Залучали до процесу всіх охочих громадян.

— Робота над Конституцією проходила на позитиві. Зібрали авторитетну комісію, — продовжує Грабовський. — Великий внесок зробив перший голова Конституційного суду Леонід Юзьков. Деякі засадничі положення в документі належать саме йому. Наприклад, написали "український народ". А не "народ України", як зараз стало модно.

— 1995-го Кучма уклав з більшістю Верховної Ради конституційний договір. Він не мав повної легітимності, бо за нього не проголосувала конституційна більшість. Зате вгамував політичні пристрасті та відкрив можливості для спокійної роботи над проєктом Конституції.

У червні наступного року процес загальмувався. Жоден із варіантів не мав достатньої підтримки. Адміністрація президента на чолі з Дмитром Табачником підсовувала Леоніду Кучмі ідею скалькувати Конституцію з російської чи білоруської. В них був двопалатний парламент і ледь не диктаторські повноваження гаранта — суперпрезидентська республіка. Укази глави держави мали рівень законів.

Кучма виніс на всенародний референдум проєкт "cуперпрезидентської Конституції". Депутати активізувалися і розв'язання конституційної кризи прискорилося. Важливу роль зіграла фракція Народного руху й В'ячеслав Чорновіл. Мав домовленість із Кучмою, що Рух валитиме всі конституційні проєкти й підтримає Кучму в обмін на певні преференції. Чорновіл домовився з лідерами комуністів Петром Симоненком і соціалістів Олександром Морозом. Так у конституційну ніч назбиралася більшість за компромісний проєкт Конституції — незрівнянно кращий за скалькований з російських джерел. Тоді навіть Кучма зрадів, що залагодив конфлікти з усіма політичними силами.

Наскільки той компроміс був корисний для утвердження державності ­України?

— Конституція дала потрібні положення про демократію, виборність і підзвітність влади, її розподіл. Заклала перспективи реформ, основи прав людини та правової держави. Перелицьовану десятки разів радянську конституцію ніхто не знав, і вона не мала жодного авторитету. А нову Конституцію шанували. Якщо й порушували, то обережно.

Це був сильний крок уперед. Але мало зробити більш-менш дієву Конституцію. Вона має увійти у суспільний простір. Стати регулятором суспільного, політичного, економічного, культурного життя. З цим було важче.

Паралельно з ухваленням Конституції в Україні зусиллями Кучми та його оточення цілеспрямовано почав формуватися олігархічний лад. Ще будучи прем'єром у 1992–1993 роках, брав участь в обговоренні шляхів приватизації державної власності та створення дієздатного приватного сектора. Вважали, що тільки він буде ефективний для розвитку економіки. Але це не так. Не підходить для суспільства, де немає звички до приватного володіння і пошани до нього.

Кучмі подали план "піранії" та план "акули". Перший передбачав велику кількість дрібних підприємців, які пошматують державну власність і на її основі розжиріють. А другий — коли те ж саме зроблять кілька десятків власників. Його і прийняли. З'явилися люди, які поєднували в собі ролі політика, хазяїна політичної сили, великого підприємця з банківськими ресурсами й ме­діавласника. Успіх олігарха залежав від стосунків із президентом і його адміністрацією.

У Конституції нічого немає про олігархів, але ж подивіться на їхній вплив. Там багато гарних слів про те, що власність зобов'язує, але до чого — кожен трактував по-своєму.

Яке тоді було призначення Конституції? Чи виконала вона його?

— Поширена була ідея запровадження певних правил, однакових для всіх. Швидко брутальна політична реальність почала зрівнювати значення Конституції та суспільного договору.

Наприкінці 1997-го Верховна Рада ухвалила виборчий закон на партійній основі, де від кандидатів у депутати вимагалося володіння державною мовою. Це ж логічно. Але Кучма наклав вето. Не останнім чинником було те, що потрібні йому люди українською не володіли. Вели ігри начебто з дотриманням Конституції, але насправді з відходом від її духу.

Після того, як Конституцію 2004 року істотно змінили, почався цирк. До Конституційного суду зверталися групи депутатів, щоб скасувати зміни. Їм відповідали, що все нормально й ходу назад немає. Нові положення вже увійшли в законодавство. 2010-го прийшов до влади Янукович і відбувся справжній конституційний переворот. Спершу створили незаконний уряд Азарова, а потім натиснули на КС і повернули старий варіант Конституції.

2000 року відбувся референдум, який мав внести зміни до Конституції — посилити повноваження президента, зменшити склад парламенту до 300 депутатів, обмежити депутатську недоторканність. Чому результати референдуму не реалізували?

— Відбувався він незаконно. На основі до­кумен­тів од­нієї з ініціативних груп у Львові, яка збирала підписи на підтримку референдуму, довели їх фальшивість. Щодо загального числа підписів, то науковець Максим Стріха показав: щоб отримати таку кількість підписів, кожному активісту потрібно було цілодобово приймати людей через кожні 26 секунд. Старший син навчався у школі, і в останній вечір збирання підписів усіх батьків з паспортами викликала класна керівниця. Підписували один за всіх членів сім'ї. Казав іншим батькам, що це кримінал, але ніхто не слухав. Сама ж учителька мала громадянство Російської Федерації.

Дискредитували поняття референдуму, ідеї народовладдя і волевиявлення. Це серйозний інструмент. 2000-го Верховній Раді не вистачило чотирьох голосів, щоб зробити фальсифікат правочинним.

Зі збільшенням повноважень президента зрозуміло. Завжди виникало питання, чому саме 300 депутатів. Схоже на 300 спартанців. Цифру взяли зі стелі. 1918 року в Центральній Раді УНР діяли розумніше. У Конституції, яка не набула чинності, вивели формулу: один депутат від 100 тисяч виборців. Вона дієва. 450 депутатів взялося від кількості стільців у залі засідань ще з радянських часів. Сидінь було 446, а потім додали ще чотири. 2000-го хотіли 300 депутатів, щоб олігархам легше скуповувати їх.

Конституція підходить для нинішніх реалій чи треба думати над її заміною?

— Справа не в тексті Конституції, а в її дотриманні. Стаття 106 пункт 28 дозволяє президенту створити в межах коштів держбюджету консультативні, дорадчі й інші органи та служби. Ми ж маємо повновладний Офіс президента. Його керівник Андрій Єрмак розмовляє з послами, хтось звідти навіть нагороди вручав. Офіс поводиться як управлінська структура, хоча його повноважень у Конституції немає. Може займатися лише порадами й написанням інструкцій, а не представляти Україну на міжнародній і внутрішній арені. Це питання не стояло так гостро навіть за часів Януковича. Натомість у президента є Рада національної безпеки й оборони — серйозна структура. Її функції записані в Конституції. Керувати президент має тільки через неї.

Конституцією нехтують усі, починаючи від глави держави. І це сумно. Якщо ухвалювати кращий Основний закон, потрібна політична еліта. Без неї навіть ідеальний лад не працюватиме.

Після Другої світової війни американці написали чудову конституцію для Японії. 10 років тамтешня поліція була озброєна дерев'яними дубинками. В державі стояла американська армія, яка стежила за дотриманням документа. Японія пройшла критичний період і увійшла в нормальний розвиток.

Тому потрібен перехідний період, який регламентуватиметься елітою, що має внутрішні чесноти. Десь років на 10–15. Без того що не роби, як не виписуй, а воно не працюватиме.

З моменту прийняття Конституції пройшло 25 років. Як за цей час змінилися українці?

— Тоді політична свідомість активної частини населення була вища. Зараз активні люди значною мірою поїхали на заробітки за кордон, адже відчувають відповідальність за сім'ї. Їдуть, щоб заробити, прогодувати й забезпечити нормальне життя. Частина воювали або воюють на Донбасі.

З іншого боку, виросло нове покоління. Воно не знає всього того, що було. Такий рівень нашої освіти. Потрібна достатня кількість політично активних громадян. Для більшості суспільства Конституція повинна стати чимось важливим у житті.

×