Карл Май в Америці мало не збожеволів

 

Заможні паризькі буржуа наприкінці ХIХ ст. намагалися не виходити ввечері з дому без конечної потреби. Бо з кожного темного завулка в будь-яку мить можна було сподіватися грабіжника з ножем. Апаше — так за нахабність, безстрашність і любов до яскравих сорочок називали тоді паризьких хуліганів. Це прізвисько — викривлена на французький манір назва племені індіанців апачі. Мода на них у Францію прийшла з книжками про пригоди мужнього та благородного індіанського вождя Віннету. Вони були такі популярні, що 28 листопада 1892 року французький астроном Оґюст Шарлуа на честь автора, німецького письменника Карла Мая, назвав один з астероїдів між Марсом і Юпітером.

Карл Май полюбив апачів, коли сидів у в'язниці. У 23 роки він, учитель із провінції, який перебивається приватними уроками, приїжджає до Лейпцига. Заробітків не вистачає навіть на їжу. Якось тиняючись вулицями міста з порожнім шлунком, він зачепився оком за вивіску "Ломбард". І вмить обміркував шахрайську комбінацію. Із гордовитим і пихатим виглядом зайшов до майстерні з обробки хутра, розташованої неподалік квартири, яку винаймав. Вибрав найдорожчу шубу й заявив господареві, що купує її. Уже готовий розраховуватися, але мац-мац — ех, він забув удома чекову книжку. Шуба вже була на його плечах, і майстрові не хотілося втрачати такого вигідного клієнта. Май знайшов вихід: хай підмайстер піде з ним додому й він йому дасть чек. Прийшли. Карл нібито ненадовго відлучився в сусідню кімнату. Підмайстер так його й не дочекався: "покупець" вистрибнув із вікна, не знімаючи шуби. У ломбарді отримав за неї 10 талерів — 235 євро на сучасні гроші. За цю аферу майбутній письменник отримав чотири роки ув'язнення.

У каторжній тюрмі міста Цвіккау Карла Мая за зразкову поведінку призначили завідувачем бібліотеки. Читати, як і красти, він любив ще з дитинства. У 14, коли навчався у вчительській семінарії, поцупив шість великодніх свічок, щоб ночами гортати улюблені пригодницькі романи. За це його перевели в іншу семінарію. Із неї він теж вилетів, бо вкрав у сусіда по гуртожитку кишеньковий годинник. Будь-яка річ, яка лежала без нагляду, ризикувала опинитися в кишені Карла Мая. Його не раз ловили на крадіжці більярдних куль, ресторанного посуду й навіть спробі вкрасти коня. Сучасні лікарі на основі біографії Мая, крім клептоманії — хворобливої злодійкуватості, ставлять письменникові ще декілька діагнозів. Зокрема, роздвоєння особистості та псевдологію — психічне захворювання, при якому людина не може не брехати. Літератор пояснював свою бурхливу фантазію і хист до вигадування різних історій тим, що до 5 років страждав курячою сліпотою, тож як виглядає довколишній світ, мусив уявляти. Вигадані ним казки маленький Карл любив розповідати своїм братам і сестрам, яких у нього було аж 13.

У тюрмі Май читає переважно пригодницькі романи. Із німецькою педантичністю навіть виписує 200 тем, які його найбільше цікавлять, і шукає відповідну літературу. Особливо ж захоплюється північноамериканськими індіанцями апачі, яких у той час вважали кровожерними дикунами. Надихають його газетні хроніки зі штату Нью-Мексико. Там, доки він їсть тюремні харчі, вождь Джеронімо із загоном у 38 апачів дає відсіч п'ятьом тисячам американців, а це чверть тодішньої армії США.

Через два місяці після першого тюремного строку Май знову загримів на тюремні нари. Цього разу — за бродяжництво без документів. Поліцейським розповідав, що він син заможного плантатора з острова Мартиніка, який загубив паспорт. І то було ще не останнє ув'язнення. Загалом у тюрмах Карл Май відсидів 12 років. А в перервах між ходками встигав домовитися з видавцями про публікацію своїх пригодницьких оповідань, які він писав у камері. Друкує їх де тільки може. Наприклад, у часописі гірників "Шахта і гірський завод", католицькій газеті "Німецька скарбниця". Розповіді Карла Мая про Дикий Захід, Близький Схід, Африку, які він веде від першої особи, одразу стають бестселерами. Із 1892 року окремим томами видають навіть його старі оповідання з газет. Нарешті в нього завелися гроші, він осідає у власному маєтку в місті Радебойль поблизу Дрездена. Письменник купається в славі й далі фантазує. І не лише на сторінках своїх книжок — він навіть вигадує собі біографію. Наприклад, у циклі романів про пригоди на Близькому Сході стверджує, що це він і є головний герой Хаджи Алеф Омар ібн Хаджи Абу Аббас ібн Хаджи Дауд Госара.

Одного разу Карл Май прийшов до зброяра і замовив йому срібну рушницю, яку мав один із його персонажів. Сфотографувався зі зброєю в костюмі американського трапера — мисливця за хутром — і ці знімки продавав з автографом своїм прихильникам. Розповідав на публіці, що Олда Шаттерхенда — друга вождя апачів Віннету — він змалював зі своїх пригод. Цей німецький емігрант приїхав на Дикий Захід підзаробити вчителюванням і своїм знанням геодезії. Але розкривши підступні плани американців — провести залізницю індіанською територією, переходить на бік червоношкірих. Свій будинок у Радебойлі Карл Май обладнав як музей Дикого Заходу. Наповнив його мисливськими трофеями, індіанськими речами та зброєю, привезеними йому з-за  океану.

Німецька преса починає виводити письменника на чисту воду. Йому дорікають, що бреше задля самореклами, пригадують кримінальне минуле. Мая звинувачують, що купив науковий ступінь доктора наук, хоча ніколи не отримував вищої освіти. Та найголовніше — усі свої твори про екзотичні краї він написав, ніколи не виїжджаючи із Німеччини. Від письменника йде перша дружина, колишня покоївка. Її дратують постійні судові позови до чоловіка. А той хоч би що — далі на публіці верзе нісенітниці про свої пригоди на Дикому Заході, показує дитячі шрами, вдаючи за бойові, роздає щедрі чайові, фінансово опікується безліччю небожів. Письменник вирішує гроші, зароблені на книжках, вкласти в поїздку на Схід. Кількамісячна мандрівка Азією обійшлася Карлові Маю в 50 тис. марок — майже 450 тис. євро на сучасні гроші. Письменник побував на Близькому Сході, в Індії, на Суматрі. А за кілька років до смерті з другою дружиною, яка була близькою подругою першої, шість тижнів провів у США.

— Побачене зовсім не відповідало тому яскравому світу, який описував у своїх книжках Карл. Вільні, благородні червоношкірі жили в закритих резерваціях, а якщо і зустрічалися на вулицях американських міст, то це були обірвані жебраки, — згадувала друга дружина Мая Клара Пльон. — Під час мандрівки в нього два рази був нервовий зрив, ми хвилювалися, щоб не довелося його відправити до божевільні.

Помер Карл Май у своєму маєтку від серцевого нападу 30 березня 1912 року. Йому було 70.

×