Москва понад 200 років платила данину кримським татарам
"На Вознесіння ворог наблизився до міста, а князь утік із двома синами, скарбами, двором, слугами й особистою охороною до укріпленого Троїцького монастиря. Нападники запалили високу дзвіницю святого Івана. Піднявся сильний вітер. Вогонь протягом 6 годин перетворив на попіл усі церкви й палати, побудовані із дерева. Як у місті, так і навколо. Загинули кілька тисяч чоловіків, жінок, дітей", — писав у "Записках про Московію" англійський дипломат Джером Горсей про напад кримського хана Давлета Ґерая на Москву 3 червня 1571 року.
Кримське ханство виникло в часи розвалу монгольської Золотої Орди в першій половині XV ст. Контролювало Крим, Північне Причорномор'я та Приазов'я. Очолила його династія Ґераїв, які були залежними від Османської імперії — Туреччини.
1473-го московський князь Іван III присягнув на вірність Ґераям і погодився сплачувати щорічну данину. Його наступник Василій III вирішив зменшити розмір виплати. 28 червня 1521 року татари з козаками під керівництвом Остафія Дашкевича розбили московитів на річці Ока й успішно атакували їхню столицю. Там погодилися не зменшувати виплату данини.
Новий князь Московії Іван IV Грозний прагне здобути славу більшу, ніж попередники. Захоплює Казанське й Астраханське ханства на сході, починає війну зі Швецією та Лівонією на заході. Потім нападає на Крим. Його воїни палять поселення, вбивають людей і тікають.
Щоб посилити свою владу й побороти опозицію, Іван IV Грозний підробляє грамоту на царство від Константинопольського патріарха. Частину земель Московії оголошує власною "опричниною", набирає військо, проводить репресії проти бояр і князів. Не платить данину Криму.
Кримський хан Давлет Ґерай вимагає відновити виплати, залишити Казанське й Астраханське ханства. У Москві звернення ігнорують. 1571-го хан із синами Мехмедом та Аділем збираються в похід. Мають 40 тис. вершників. Піхоту й облогові машини із собою не беруть, щоб швидше рухатися. Ступивши на землі Московії, захоплюють бранців — як компенсацію за несплачену данину.
"Зустріли хана втікачі, наші діти боярські, вигнані жахом страт московських, — пише в "Історії держави російської" Микола Карамзін. — Зрадники сказали йому, що голод, хвороби та немилість винищили більшість Іванового війська. Що шлях до Москви відкритий. Іван тільки заради слави і для вигляду зможе вийти в поле із нечисленними воїнами. Ручалися про це своїми головами і стали вірними провідниками кримців".
Розвідники попереджають хана про війська, що стоять біля Серпухова — тепер місто Московської області. Той обходить їх. Дізнавшись про це, Іван Грозний тікає до Ростова — місто Ярославської області.
2 червня військо Давлета Ґерая підходить до Москви і ставить табір. Міська залога не наважується давати бій без царя. Займає позиції на околицях.
До татар виходить лише загін під командуванням князя Івана Бєльського. Його розбивають. Хан бачить, що крайні будинки Москви дерев'яні. Наказує підпалити їх. Вояки запускають запалені стріли.
"Люди зі слобод збігалися в центр Москви. Татари почали обстрілювали ту частину міста. Все вигоріло начисто — і місто, і кремль, і опричний двір. Почалася така напасть, що ніхто не міг її уникнути", — згадував німець-найманець Генріх Штаде.
Городяни в паніці збиваються в натовпи і душаться у них. Воєводу міста Шуйського звинувачують у пасивності і вбивають ножем. Вояки покидають позиції і частина татар кидається грабувати палаюче місто. Деякі з них гинуть у вогні.
Хану повідомляють, що до московитів іде підмога. Тому відводить основні сили. Дозволяє воякам спустошувати села на шляху. Захоплюють 100 тис. бранців.
Царю доповідають про знищення Москви. Він не повертається до столиці, щоб не бачити згарище. Наказує прибрати трупи й порозтягувати руїни. Заможних ховають, а звичайних людей скидають у річку.
До Івана IV прибувають посланці від кримського хана. Правитель Московії виходить до них у простому одязі на знак скорботи та покори. Від нього вимагають віддати Казань та Астрахань. Передають від хана оздобленого золотом ножа, щоб цар перерізав собі горло. Той ігнорує "подарунок".
"Палю та перетворюю на пустку за Казань і Астрахань, — читають посли грамоту від Давлета Ґерая. — Багатство й гроші перетворюю у прах. Я повсюди шукав тебе. Хотів голови твоєї, але ти втік. Як смієш хвалитися царською величчю, коли не маєш мужності й сорому. Побачив я державу твою і знову прийду, якщо не відпустиш посла мого і не даси клятвенної грамоти".
Іван IV благає припинити каральний похід, відмовляється від Астрахані та обіцяє платити данину. Давлета Ґерая починають називати "Той, який узяв трон". Він хоче відібрати ще Казань, тому готується до нового походу.
Наступного року вторгається на землі Московії. Та у битві при Молодях — за 50 км від Москви, зазнає поразки. Відмовляється від територіальних претензій, але Московія продовжує платити данину до 1700-го.
12 походів на Московське царство здійснив хан Давлет Ґерай протягом 1552–1572 років. Добивався вчасної виплати данини та самостійності для Казанського й Астраханського ханств.
Мав сімох дружин
"Берися за владу та не уподібнюйся до попереднього хана. Дбай про військову могутність і завжди будь готовий до походу", — давали настанову представники султана Османської імперії новопризначеним кримським ханам. 1551-го цей статус отримав Давлет І Ґерай.
Попередник — дядько Сахіб I відмовив османському султану Сулейману І Пишному надати військо для походу в Іран. Сказав, що воїни не готові. Після цього султан призначив ханом Давлета, який саме був у Стамбулі.
Сахібу наказав придушити повстання черкесів. Коли хан перебував на Північному Кавказі, його племінник у супроводі тисячі яничар та 60 гармат прибув до Бахчисарая. Давлет наказав посадити Сахіба до в'язниці. Інший племінник — Булюк Ґерай убив його там.
Давлет I Ґерай приборкав і об'єднав усі родинні клани Криму. Тому під час його правління ханство не знало внутрішніх міжусобиць.
Мав сімох дружин, 12 синів і трьох доньок. Помер від чуми у червні 1577-го. Поховали в Бахчисараї. Спадкоємцем став старший син Мехмед II Ґерай.
4 
1
Коментарі