Угорський піаніст Ференц Ліст об"їздив з концертами всю Європу. У лютому 1847-го він розпочав турне по Україні. Його імпресаріо синьйор Беллоні склав маршрут: Київ–Житомир–Немирів–Бердичів–Кременчук–Одеса–Миколаїв–Єлисаветград (нині Кіровоград).
У Києві музикант виступав у найбільшому тоді залі — Контрактовому будинку. Студенти Київського університету несли піаніста на руках разом із кріслом. Ліст залишився в місті на три тижні, й замість трьох дав вісімнадцять концертів. Але майже весь гонорар програв студентові Котюжинському, картярському шулерові.
На останньому, благодійному, виступі на користь дітей-сиріт імпресаріо дізнався, що якась глядачка пожертвувала 100 рублів. Найдорожчий квиток коштував рубля. Синьйор Беллоні пішов у фойє, щоб подивитись на ту пані. Перед ним стояла вродлива жінка, яка назвалася Кароліною Сайн-Вітгенштайн. Вона передала Ференцові запрошення відвідати її маєток Воронинці (нині село Воронівці Хмільницького району на Вінниччині).
Після концерту піаніст цілу ніч читав роман своєї колишньої дружини письменниці Марі д"Агу. Вони три роки як розлучилися, але залишилися друзями. Мали трьох дітей — доньок Бландіну й Козиму та сина Даніеля. У героях твору Ліст упізнав себе та Марі. Героїня кохає художника, а він зраджує її з іншою. Відтак розмінює талант на жінок, карти та пиятику. Усе завершується крахом і смертю художника.
"Що ж, Марі, браво, — написав Ліст колишній дружині.
— Але мені здається, що закладену в романі істину ви не до кінця обміркували".
Уранці, коли втомлений маестро нарешті заснув, до готелю під"їхала карета. За фурмана правив дворецький пані Вітгенштайн. Ференц, закутавшись у ведмежу шубу, сів у карету. Хотів прихопити з собою й імпресаріо Беллоні, але дворецький мав наказ привезти лише Ліста.
Майже весь гонорар програв у карти шулерові
Кароліна зустріла гостя біля воріт палацу хлібом і сіллю. Господиня вільно говорила про Гюґо — французькою мовою, про Данте — італійською. Лістові було з нею цікаво. Вона наважилася прочитати йому свій щоденник. Наступного дня вони стали коханцями.
Угорець гостював у Воронинцях тиждень. Від"їжджаючи, на столику в спальні залишив листа: "Повірте мені, Кароліно, що я втрачаю розум, як Ромео... Богом присягаюся, що люди ніколи не зможуть розлучити тих, кого навіки поєднав Господь".
Кароліні було 28 років. Її дівоче прізвище — Івановська. По материній лінії вона належала до аристократичного роду Потоцьких, які дали світові гетьманів, науковців, меценатів і землевласників.
У 17 років з примусу батьків вона вийшла заміж за князя Миколу Сайн-Вітгенштайна, сина фельдмаршала та фаворита російського імператора Миколи І.
Чоловік виявився людиною брутальною, та ще й гульвісою. Після народження доньки Марії подружжя роз"їхалося.
Князь оселився в Петербурзі, а княгиня з дитиною у Воронинцях. Вони бачилися раз на рік, коли чоловік приїздив по гроші: багата дружина його утримувала. Кароліна кілька разів клопотала про розлучення, але марно.
Сайн-Вітгенштайни зажадали від Кароліни припинити будь-які стосунки з піаністом. І врешті-решт надумали запроторити її до монастиря. Тоді управління всіма її маєтками та грошима перейшло б до чоловіка.
Княгиня вирішила тікати за кордон. За тиждень вона з 10-річною донькою Марією була в Галичині, де в маєтку князя Ліхновського чекав Ференц. Утрьох вони подалися до Веймара — міста, в якому Ліст був придворним диригентом. Веймарський герцог був одружений з Марією Павлівною, рідною сестрою російського імператора Миколи І. Жінка взяла близько до серця історію Ференца й Кароліни. Вона благала брата про скасування неіснуючого шлюбу Кароліни з князем Вітгенштайном.
Російський імператор вдавав нейтралітет. Насправді ж був на боці сина фельдмаршала. Ференц і Кароліна оселилися в старовинному замку Альтенбург у Веймарі, який придбала для них герцогиня. Жили разом, не ховаючись, хоча й не були обвінчані.
Дванадцять років у Веймарі стали найкращою порою у житті Ліста. З Кароліною він припинив безкінечні гастролі та серйозно зайнявся створенням музики.
Там написав і симфонічну поему "Мазепа" — про українського гетьмана.
"Вона дала йому дім, піклувалася про здоров"я, була поблажливою до його звичок, опікувалася його справами, доглядала його матір та дітей і створила затишок у всьому", — писала донька княгині Марія.
1855 помер імператор Микола І. Ференц і Кароліна сподівалися, що новий цар допоможе їм. Та Олександр ІІ позбавив утікачку російського громадянства й конфіскував її маєтки із 30 тис. кріпаків. Тоді Кароліна поїхала до Ватикану. Її прийняв Папа Пій ІХ, пообіцяв допомогти. За кілька днів їй повідомили, що шлюб із князем може бути розірваний з дозволу Папи й без згоди Петербурга.
Вінчання призначили на 22 жовтня 1861 року. Того дня Лістові виповнювалося 50. Закохані приїхали до костелу. В останню мить примчався секретар кардинала й зажадав відкласти вінчання, бо консисторія захотіла додатково вивчити справу.
Жили разом, хоча й не були обвінчані
За два місяці Ференц пішов від Кароліни. Він прийняв сан католицького священика. Обоє мешкали у Ватикані неподалік одне від одного. Інколи Ліст провідував колишню наречену. Вона жила на вулиці Віа Бабуїно. До її квартири на четвертому поверсі вели скрипучі сходи. Кімнату прикрашали гіпсові статуетки Ліста. Кароліна захопилася буддизмом. Годинами захоплено розповідала про китайського філософа Лао-Цзи, а Ференцові було нудно.
Улітку 1886-го композитора запросили до німецького міста Байройт. Разом із ним у купе їхали молодята. Вони повсякчасно відкривали вікно. Ліст почувався зле, кашляв. До Байройта приїхав застудженим. За десять днів музикант помер. Кароліна пішла з життя через півроку.
1811, 22 жовтня — Ференц Ліст народився в маєтку Добор"ян (Угорщина) в небагатій родині прикажчика
1824 — перший публічний виступ у Парижі
1833 — знайомство з графинею Марією д"Агу, яка стала його цивільною дружиною й народила доньок Бландіну й Козиму та сина Даніеля
1844 — розлучився з Марією
1847, лютий — турне по Україні, знайомство з княгинею Кароліною Сайн-Вітгенштайн; у її маєтку написав фортепіанні п"єси "Українська балада" й "Думка"
1851 — створив симфонічну поему "Мазепа"
1861, 22 жовтня — у Відні мало відбутися вінчання Ференца з Кароліною, яке заборонив кардинал
1865, 25 квітня — Ліст став католицьким священиком і переїхав до Ватикану
1886, 31 липня — застудившись у поїзді, Ліст помер у німецькому місті Байройт
1887, 7 березня — Кароліна Сайн-Вітгенштайн пішла з життя у Ватикані
5 
1
Коментарі
2