Після святкування перемоги 1945 року в Радянському Союзі майже одразу почалася підготовка до святкування 70-річчя Йосипа Сталіна. Офіційно воно припадало на 21 грудня 1949 року. Протягом першого повоєнного п"ятиріччя в містах і селах Української РСР з"явилися понад 60 пам"ятників "вождю та вчителю".
Розгорнули роботу з виявлення й відзначення пам"ятних місць, пов"язаних із життям і діяльністю ювіляра. 27 листопада 1948 року відділ пропаганди й агітації ЦК КП(б)У направив лист секретарям Харківського, Дніпропетровського, Сталінського (Донецького), Полтавського облкомів. У ньому вимагали, аби якнайшвидше відновити будинки, де під час громадянської війни перебував Сталін, і встановити на них меморіальні дошки. Також слід було терміново організувати запис спогадів учасників революційних подій, пов"язаних із діяльністю Сталіна в Україні.
У Києві на пл. Сталіна (тепер Європейська), біля входу в парк, встановили величезний овальний портрет генсека. Уночі його підсвічували. На дніпровських схилах, у тому ж парку з"явилися п"ять величезних панно: "Товариш Сталін приймає передовиків сільського господарства", "Товариш Сталін і члени Політбюро ЦК ВКП(б) приймають передових людей промисловості", "Народи Радянського Союзу вітають свого вождя товариша Сталіна", "Виступ тов. Сталіна на VII Надзвичайному з"їзді Рад (доповідь про Конституцію)", "Тов. Сталін і Ворошилов на захисному рубежі під Москвою". Їх добре було видно з лівого берега.
Люди боялися першими припинити аплодисменти — ану хтось помітить
Хрещатик і прилеглі вулиці лежали в руїнах — їх підірвали під час війни радянські підпільники. Рештки будинків уже встигли розібрати, проте нові споруди ще не виросли. І вціліле, і зруйноване також терміново прикрасили. На наріжному фасаді ЦУМу з"явилося зображення ювіляра на фоні червоного полотнища з українським орнаментом. Ще один великий портрет Сталіна поставили через дорогу. Обабіч — трохи менші портрети членів політбюро. За два кроки далі на будинках по обидва боки від пам"ятника Леніну на початку бульв. Шевченка повісили панно. Ліворуч — "Ленін і Сталін у Смольному", праворуч — "Є така партія".
Напередодні ювілею на всіх підприємствах, в установах і навчальних закладах Києва відбулися урочисті збори. Промови затверджених у райкомах ораторів неодноразово переривали оплесками, а завершували бурхливими оваціями. Люди боялися першими припинити аплодисменти — ану хтось помітить і повідомить куди слід... І зал, бувало, стоячи плескав у долоні по 5–10 хв. Газети щодня друкували численні вітання вождеві, рапорти трудящих і чергові повідомлення про присвоєння імені Сталіна комбінатам і колгоспам.
У метричній книзі Успенської церкви в місті Горі зберігся запис про те, що в селян Віссаріона Джугашвілі та його дружини Катерини народився син Йосип 6 (за новим стилем 18-го) грудня 1878 року. Цю дату народження Йосип Сталін і подавав спочатку у своїх анкетах. Та в матеріалах VI з"їзду РКП(б), який відбувся влітку 1917-го, раптом з"явилася інша дата народження — 9 (21-го) грудня 1879-го. Протягом чотирьох років обидва варіанти існували паралельно. Але далі в усіх документах і в офіційній біографії вождя фігурує лише 21 грудня 1879 року.
Є версія, за якою Сталін змінив рік народження, з метою спростувати чутки про його генеральське походження. Ідеться про те, що справжнім батьком вождя, можливо, був мандрівник і науковець Микола Пржевальський. Зиму й весну 1878 року генерал Пржевальський провів на Кавказі — лікувався після складної експедиції в Китай. Кілька місяців гостював у свого давнього приятеля князя Маминошвілі в містечку Горі. У князя в той час працювала покоївкою Катерина Геладзе, заміжня за сільським шевцем Віссаріоном Джугашвілі. Начебто між гостем і служницею спалахнув роман, після якого наприкінці того ж року народився хлопчик. До Горі почали надходити грошові перекази з Росії на значні суми. Благодійником виявився Пржевальський, який забезпечував дитину протягом довгих років.
Пересуваючи своє народження на рік пізніше, Сталін ніби унеможливлював батьківство Пржевальського. Адже державою робітників і селян має керувати син шевця, а не царського генерала. Та за часів Сталіна довкола імені Пржевальського творилося щось дивне. В енциклопедії його портрет подали в кольорі, решта — чорно-білі. За розміром він більший за портрети Маркса, Енгельса й навіть Леніна. 1946 року засновано золоту медаль ім. Миколи Пржевальського, про нього зняли художній фільм. Можливо, у такий спосіб Сталін і справді хотів віддати данину пам"яті реальному батькові. Хоч би як там було, під час всенародного святкування 70-річчя Сталіна йому насправді виповнилося 71.
Німецькі жінки подарували заводного іграшкового слона
Сталіну до 70-річчя надсилали подарунки з усього СРСР і країн соціалізму. Зазвичай дарували килимки з його вишитим портретом, фотоальбоми, вази, бюсти. Найбільш екзотичні дарунки надійшли зі Східної Німеччини.
П"ять ящиків кам"яної солі подарували працівники підприємства "Калій" із міста Ерфурта. Алюмінієву каструлю, плуг і дистиляційний апарат — члени Товариства німецько-радянської дружби з міста Шверін. П"ять кактусів і заводного іграшкового слона прислала Демократична жіноча спілка Тюрингії (німецька земля. — "ГПУ"). Учні школи N27 міста Дрездена змайстрували паперовий ліхтарик. Прийшли також три металеві пудрениці — від невідомого німецького дарувальника.
Анекдот тих часів:
— Що таке культтовари?
— Виставка подарунків Сталіну 1949 року.
9 
35413
Коментарі