У середньовічному замку Пуболь у Каталонії — на північному сході Іспанії — два роки без упину тривав капітальний ремонт. 64-річний художник Сальвадор Далі 1968-го подарував його Ґалі — своїй на 10 років старшій дружині.
— Я хочу, щоб тут усе було, як у монастирі, — заявила вона. — Я люблю самотність і простоту.
Звеліла відремонтувати стіни й переробити дах. Просторі кімнати з високими стелями пофарбували в білий колір і залишили майже порожні. Ґала хотіла, аби її нова оселя суттєво відрізнялася від дому в каталонському селі Порт-Ліґат на північному сході Іспанії. У ньому вона прожила із Сальвадором понад 30 років. Той будинок подружжя Далі вражав відвідувачів екстравагантністю. Приміром, там було біде з борделю, який нібито відвідував англійський король Едуард VII. На стінах висіли роги носорогів і зуби хижаків. Колись Ґалі подобалося жити серед такої обстановки. Та з роками вона почала втомлюватися від яскравості й різноманіття.
Коли ремонт завершився, жінка надіслала Далі листівку: "Ґала запрошує Вас до замку Пуболь". Сальвадор гадав, що вони там житимуть разом, однак дружина не дозволила йому навіть залишитися на ніч. Та сама історія повторилася ще кілька разів. Ґала поволі стала віддаляти від себе чоловіка. Вона не хотіла миритися з тим, що її кращі роки вже минули. Їй, попри вік, хотілося кохати, а Далі з роками робився усе більш подібний до хлопчика, якому кортіло сховатися від світу в її материнських обіймах.
Жінка оточила себе юними коханцями. Аби виглядати молодшою, фарбувала волосся, іноді вдягала перуку й планувала зробити пластичну операцію. Намагалася спокусити кожного, кого зустрічала. Гадала, що так зможе повернути молодість.
— Сальвадорові все одно, у кожного з нас своє життя, — казала вона.
— Я дозволяю Ґалі мати стільки коханців, скільки їй хочеться, — підтримував її Далі. — Я навіть заохочую її, бо мене це збуджує.
Навколо Сальвадора теж постійно крутилися молоді красуні. Та всіх їх вабили до нього лише його слава й гроші. Ніхто не опікувався ним краще за Ґалу. Художник тяжко переживав розлуку з дружиною. Він дедалі менше малював. Раніше кохання до неї надихало Далі на створення шедеврів. Він зображував дружину в образах Мадонни, святих дів, античних красунь. А на одній із його картин Христофор Колумб, ступивши на узбережжя Нового Світу, несе стяг із портретом Ґали й написом: "Я люблю Ґалу більше за матір, більше за батька, більше за Пікассо і навіть більше за гроші".
З моменту їхнього знайомства у серпні 1929-го вона була для нього дружиною, нянькою, секретарем і менеджером в одній особі. Ґала стала першим справжнім коханням Далі й першою жінкою у його житті. До неї він боявся стосунків із дівчатами, закохувався лише в істот, створених власною уявою. Заради молодого художника Ґала покинула чоловіка, французького поета Поля Елюара, й доньку Сесіль.
— Ти станеш таким, яким я хочу тебе бачити, — казала Ґала, й художник слухався її.
"Я сліпо вірив усьому, що вона мені пророкувала, — писав Далі у книжці "Таємне життя". — Вона вважала мене за генія. Напівбожевільного, але такого, який володіє великою духовною силою. Вважала, що я зможу втілити у життя її власні міфи". І Ґала зробила із Сальвадора Далі справжню "зірку". Знаходила для нього багатих спонсорів, організовувала виставки, продавала картини. Коли на живопис не було попиту — заохочувала Далі створювати моделі капелюшків, попільниць, декорувати вітрини магазинів, займатися рекламою.
На початку 1940-х Ґала влаштувала поїздку до США. Серед охочих до екзотики американців екстравагантне подружжя було шалено популярне. На їхню честь влаштовують сюрреалістичні бали-маскаради, картини Далі розкуповують. Сальвадор організовує гучні виставки, виступає з публічними лекціями. Багаті американці замовляють йому свої портрети. Додому Сальвадор і Ґала повернулися мультимільйонерами.
Понад 20 років Ґала й Сальвадор жили в цивільному шлюбі й офіційно одружилися лише після смерті Елюара — у серпні 1958-го. У побуті Далі був абсолютно непрактичний, боязкий і закомплексований. Боявся всього — від їзди в ліфтах до підписання контрактів із замовниками.
— Уранці Сальвадор робить помилки, — казала Ґала, — а в другій половині дня я їх виправляю, розриваючи легковажно підписані ним договори.
До 1980-го вона ще продовжувала час від часу навідуватися до Порт-Ліґата. Без дружини Далі себе геть занедбав. Вона жахалася безладом, який улаштовував чоловік за час розлуки. Сварила його, змушувала перевдягатися в нове, приймати ліки та працювати. Старіючи, Далі все більше вередував, мало малював, підписував контракти, які потім відмовлявся виконувати. Ґала закривала його в майстерні й не випускала, доки художник не закінчував замовлену роботу. Почувши слово "контракт", Сальвадор шаленів: кричав, замахувався на людей своєю тростиною, качався по підлозі й репетував. Зрештою жінка не витримала. Вона остаточно усамітнилася у своєму замку. З чоловіком зустрічалася лише час від часу, висилаючи йому офіційні запрошення.
10 липня 1982-го 88-річна Ґала померла. За заповітом, її тіло забальзамували й поклали до прозорої труни. На похорон Далі не прийшов. За кілька годин після церемонії він лише спустився до склепу й сказав:
— Бачиш, я не плачу.
1894, 26 серпня — Ґала Далі народилася в Казані, Російська імперія, у родині дрібного чиновника. Від народження її звали Олена Дмитрівна Дьяконова. Мати вдруге вийшла заміж за адвоката. Олена навчалася в гімназії разом із Анастасією Цвєтаєвою. Коли дівчині виповнилося 17 років, родина переїхала в Москву.
1912 — їде до Швейцарії лікуватися від сухот. Знайомиться там з уже відомим французьким поетом Полем Елюаром. Саме він її назвав Ґала, із французької — торжество, свято. За п'ять років вони одружилися й оселилися у Парижі. У них народилася дочка Сесіль.
1929, серпень — із чоловіком і донькою вирушає до іспанського села Кадакес, де знайомиться з художником-сюрреалістом Сальвадором Далі. Заради нього покинула чоловіка. Звиклий до волелюбного характеру дружини, Елюар змирився з її рішенням й повернувся до Парижа. Проте не забув Ґалу й до самої смерті писав їй ніжні листи, сподіваючись, що вона колись до нього повернеться. Їхню доньку виховувала бабуся — матір Елюара.
1940-1948 — Далі й Ґала емігрують до Америки, де живуть протягом восьми років, спочатку у Вірджинії, потім у Каліфорнії й Нью-Йорку. 1949-го позує чоловікові для картин "Атомна Леда" та "Мадонна Порт-Ліґата".
1982, 10 червня — помирає в замку Пуболь, похована в місцевій усипальниці.
Під кінець життя загострилася хвороба Паркінсона
По смерті Ґали Сальвадор Далі вирішив не повертатися до Порт-Ліґата, оселився в замку Пуболь, який колись подарував їй. Там написав свої останні картини — "Котлета й сірник", "Китайський краб", "Хвіст ластівки". Працював у їдальні замку при електричному світлі, сидячи на табуреті.
Він почав уникати людей, майже нічого не їв. У один із березневих вечорів 1983-го в приступі буйства Далі кинувся знищувати полотна, кричав, що не впізнає у них себе. Відтоді він більше нічого не малював. На самоті блукав коридорами замку, бурмотів щось про щастя і про те, яка Ґала була гарна.
Під кінець життя в нього загострилася хвороба Паркінсона, художника розбив параліч. Він помер 23 січня 1989-го. Сальвадор Далі пережив дружину на сім років.
3 
1
Коментарі
9