Пророчиця навіщувала римській аристократці Агрипині, що її син Нерон буде царювати, але вб"є свою матір. Та відповіла: "Нехай убиває, аби царював".
Її чоловіком був Гней, онук Марка Антонія, коханця єгипетської цариці Клеопатри. 37 року, коли друзі вітали його із народженням сина, він вигукнув, що у нього з Агрипиною не може народитися нічого, крім жаху й горя для людства. Гней невдовзі помирає.
Агрипина за правління її брата Калігули якийсь час була його коханкою. 41-го імператором стає її дядько Клавдій. Коли 59-річний Клавдій стратив свою третю дружину Месаліну, битву за місце "першої леді" Риму виграла саме 33-річна Агрипина. Вона переконала імператора, щоб той усиновив Нерона. За 6 років за намовою імператриці Клавдія отруїли. Правителем стає її 16-річний син Нерон.
Його наставниками були філософ Сенека та командир загону охорони імператора (префект преторія, старшина імператорської гвардії) Афраній Бур. Вони спротивилися, коли Агрипина почала прибирати невигідних їй людей. Молодий імператор шукає способу позбутися матері. Один із наближених обіцяє приладнати на кораблі імператриці пристрій, який, коли судно вийде в море, потопить Агрипину. Пристрій спрацював уночі, але замість того, щоб розчавити свою жертву, скинув Агрипину разом зі служкою в море. Остання почала кричати, що вона служниця імператриці, і її забили веслом. Агрипина ж мовчала й допливла до берега. Там їй у живіт устромили меча. Нерон потім нарікав, що привид матері не дає йому спати ночами.
У часи Нерона Рим був величезним, за тогочасними мірками, містом зі строкатим населенням. У "мегаполісі" було чимало високих густонаселених будинків. 64 року в Римі спалахнула грандіозна пожежа, яка тривала майже 9 днів.
Нерон, одягнений у пурпур, із золотою лютнею в руках спостерігав за пожежею, стоячи на аркадах акведуку. Дивлячись, як унизу палає Вічне Місто, він, театрально піднявши руки вгору, цитує рядки про загибель Трої з поеми Гомера.
Містом поповзли чутки, що Рим підпалили за наказом Нерона. Щоб відвернути підозру від себе, той звинуватив у підпалі християн. На аренах амфітеатрів їх тисячами кидали хижим звірам на розтерзання.
Безчинства імператора викликали змову в колі сенаторів та преторіанців. Та заколот розкрито. Почалися доноси та страти. У нападі люті Нерон ударом ноги в живіт убиває свою вагітну дружину Попею. Римляни живуть під постійним страхом. Нерон відбуває до Греції — мовляв, тільки там можуть оцінити його дар поета й актора. Імператор утішається нагородами, лавровими вінками, тріумфальними перемогами у співах та декламаціях. До Риму він повертається за рік. Нехтує державними справами, а гроші з казни витрачає на будівництво величних споруд, розкішні видовища та свої артистичні виступи.
Червневої ночі 68 року до імператора примчав гонець із вістями, що солдати в Римі підняли заколот і вибрали собі нового імператора. Нерон почав кликати охоронців, які мали вартувати біля дверей його кімнати. Але палац був порожній. Нарешті з"явилося кілька вірних йому придворних і намовили втікати. Проїжджаючи повз табір преторіанців, Нерон чув вигуки на честь нового імператора. Зацокотів зубами зі страху й почав декламувати свої вірші.
Ударом ноги в живіт убиває свою вагітну дружину
— Який талант гине! — побивався над собою раз за разом.
На світанку, вже на околиці Риму, до Нерона дійшло, що настав його кінець. Він приставив до шиї меча, але завдати собі удару не вистачало духу. У цей час почувся тупіт коней. Наближався загін повстанців. Центуріон прокричав Неронові:
— Я несу тобі життя!
У цю мить один із прибічників Нерона вдарив його по руці, і меч увійшов в шию імператора.
— Занадто пізно, — прохрипів володар Риму й додав: — Ось вона, вірність!
Нерон так і не дізнався, що солдати хотіли доставити його живим до Риму, аби отримати винагороду. Там на нього чекала люта смерть.
2 
1
Коментарі