Закордонна поїздка — як-от на курорт — на початку XX ст., як і нині, починалася з оформлення закордонного паспорта. Заяву на ім"я поліцмейстера, додавши документи "о самоличности" й дві гербові марки по 75 коп., у Києві можна було подати щодня, крім неділі, з 12.00 до 13.00 на Великій Житомирській, 3.
Того ж дня прохач одержував свідоцтво на отримання закордонного паспорта. Тепер належало сплатити 15 руб. за послугу на іншому поверсі того ж будинку. Підприємці мали знижку 30%. Турист отримував "заграничную паспортную книжку", яку мав завізувати в генерал-губернатора.
Канцелярія губернатора на Печерську приймала "по делам о заграничных паспортах — до 2-х ч. дня". Там перевіряли політичну благонадійність прохача. Перевірка, бувало, тривала понад місяць. Якщо все гаразд, людині повертали паспорт за підписом генерал-губернатора і печаткою. Термін дії зазвичай становив півроку або рік.
Громадяни Російської імперії до 1917-го до Європи їздили без віз. Тож тепер можна було прямувати на "станцию", тобто білетну касу. Квитки до Європи продавала Південно-Західна залізниця на Пушкінській, а до Азії — Київське агентство міжнародного товариства спальних вагонів на теперішній вул. Городецького неподалік майдану Незалежності. Тарифи на проїзд були "повёрстные" (верста — 1,07 км). Проїзд до Варшави у вагоні першого класу коштував 18 руб. 50 коп., у вагоні другого класу — 11 руб. 10 коп. Квиток до Берліна — 27 руб. і 17 руб. 40 коп. відповідно. За ті ж гроші можна було винайняти на місяць гарну дачу біля Києва — 20–25 руб.
Валіз дозволяли брати без обмежень. У ті часи подорож тривала довго, тому зазвичай багаж возили чималий.
Його доставку на вокзал можна було замовити в залізничній касі. Якщо загальна вага не перевищувала 12 пудів (195,6 кг), платня становила 75 коп. — як 3 кг цукру. За кожен додатковий пуд (16,3 кг) доплачували по 6 коп.
Валюту обмінювали в банках. Англійський фунт стерлінгів 1909 року купували за 9 руб. 45 коп., американський долар — за 1 руб. 94 коп., німецьку марку — за 46 коп., крону Австро-Угорщини — за 39 коп., а французький франк або італійську ліру — за 37 коп. Курс валют не змінювався протягом року.
На залізничному вокзалі пасажир насамперед ішов до багажного відділення. Одержував окрему квитанцію за кожне місце зданої поклажі. Далі прямував до вокзальної каси, пред"являв квиток на поїзд і одержував перонний квиток. Без нього вхід на перон коштував 10 коп.
Курс валют не змінювався протягом року
По завершенні посадки обер-кондуктор свистів у свисток. Лунав гудок паровоза, поїзд рушав. Кожні 100 км машиністи хвилин на 10 зупиняли потяг, набирали воду з колонки й чистили паровозну топку.
Нарешті кордон, перевірка паспортів. Далі в купе заходив митник. За інструкцією, він мусив запитати в пасажира, "имеются ли между его имуществом товары или предметы в товарном виде, как-то: материи в кусках и отрезках или же смётанные на живую нитку, в виде простынь, плащей или других предметов одеяния, вещи для украшения комнат и т. п.". Якщо при огляді відшуковували товарні партії, мито стягували у подвійному розмірі. Виявлену в схованках контрабанду вилучали.
"Картуз курительного табака" можна було вивозити без мита
Пакуючи за кордон валізи, треба було зважати на митні вимоги. У Російській імперії хутряні вироби, тканини з бавовни коштували дешевше, ніж у Європі. Уряд експортував ці товари за кордон, натомість перешкоджав масовому вивозу їх "човниками" — аби не збивали ціну.
Без мита дозволяли везти особисті речі. "Правила о пассажирских вещах" визнавали такими "вообще находящиеся при пассажирах вещи, бывшие в употреблении и необходимые для них в путешествии". Також можна було мати "бывшие в употреблении платье, обувь, белье носильное и полотенца в количестве, не превышающем обыкновенную потребность пассажира". Щоправда, не уточнювали, яка саме кількість становить звичайну потребу. Тому недобросовісний митник за бажання міг здерти добрячий штраф.
Мито не розповсюджувалося на професійний інструментарій художників, музикантів, ремісників. Також вільно можна було везти їжу, але "в незначительных количествах" — знов-таки, розумій як хочеш, "картуз курительного табака", 100 сигар.
2 
1
Коментарі