23-річний десантник 80-ї аеромобільної бригади Олександр Козачок проходить реабілітацію у Львівському військовому госпіталі. У Сашка після осколкового поранення в голову фактично відсутня половина черепної коробки. Треба замовляти дорогий імплантат з-закордону. Оперувати готові львівські лікарі.
"Але це ще буде нескоро. Бо Саша дуже ще слабий. Хлопці з меншою травмою голови, ніж у нього, уже півроку лежать, і ще їм пластини не ставлять", – пояснює Віра Котик, хресна мама Сашка. Пише "Українська правда".
Віра Котик вже п'ятий місяць цілодобово чергує біля похресника. Зізнається, що ще до цього поранення неодноразово вмовляла хлопця лягти в лікарню та не їхати більше в АТО:
"Адже він уже раніше був травмований. Але він на наші прохання хіба ображався. Мовляв, "Як це, я не поїду? Я не лишу своїх хлопців", – пригадує жінка слова Сашка.
"Ми були із Сашком багато разів у таких ситуаціях, коли підмоги не було звідки чекати. Це страшно. Тому, кожного разу, маючи можливість чи самим вийти з оточення, чи лягти в лікарню, ми згадуємо про те, що десь там можуть бути хлопці, які чекають підмоги, які опинилися в такій самій ситуації, у якій були ми. І ми не можемо їх залишити",– розповідає бойовий побратим Сашка Тарас Собко.
80-ту бригаду відправили в АТО однією з перших – одразу в тоді найнебезпечніший Слов'янськ. Олександр служив у Волновасі, Луганському аеропорту і Щасті. Поранення отримав під Щастям. У Харківському госпіталі за життя Сашка боролися до останнього. Три операції, включаючи трепанацію черепа, вилучення осколків із голови. Далі два повторних хірургічних втручання в Києві.
До Львова на реабілітацію Сашка відправили із трьома осколками в голові.
"У Києві нам сказали, що осколки можуть залишатися й життю не загрожують", – каже Віра Котик.
Наступне завдання для родин і лікарів – поставити хлопця на ноги. З початку березня реабілітологи збільшують навантаження на організм Сашка. Наразі в нього частково активна лише ліва сторона. У лівій руці він може тримати телефон і пальцями перебирати кнопки. Хоча до початку реабілітації паралізовані були обидва боки.
"Вже по трошки почала реагувати права сторона. Щодня його все більше й більше тренують на мотометі. З кожним днем збільшуємо час прогулянок на вулиці в спеціальному візку, даємо все більше їсти. Але рідину поки споживає через зонд, пити самостійно важко", – розповідає хресна Сашка.
Попри частковий параліч, Сашко все добре розуміє. З ним спілкуються очима.
"Я запитую, він реагує кліпанням очей. Пробую, що в нього руки холодні, питаю: "Сашко, ти змерз"? Він кліпає. Я питаю: "Прийти до тебе наступного разу?" – він теж кліпає. А якщо чогось не хоче, то не кліпає", – розповідає волонтерка Оля Щур.
Коли її подруга Юліана намалювала три смайлики – з усмішкою, сумного й зі сльозами, Сашко обрав сумний і заплаканий. Так він передавав свої емоції.
"Думаю, він плаче, бо все розуміє, що з ним. Я стараюся говорити з ним серйозно, не жаліти. Кажу, що це тимчасово, і буде краще. Тільки-но він скривиться, щоб заплакати, я одразу строго: "Саша, що таке?" І він бере себе в руки, бо він дуже мужній хлопець і має сильний характер", – додає Віра.
Над ліжком у хлопця висить синьо-жовтий прапор та багато його фотографій до страшного поранення. Там на юному обличчі світяться очі.
Родина збирає кошти на імплантат до черепної коробки, вартість якого від ста тисяч гривень.
Реквізити для допомоги:
Картка Приватбанк № 4149497826224000, Богдана Дмитрів – сестра постраждалого
Номер телефону родичів (067) 605 48-89 Віра Котик.
2 
1262
Коментарі