Штучні зуби почали клеїти на прилипки

9 червня 1822 року в США лікар із Нью-Йорка Чарльз Грем запатентував штучну щелепу. Потім почав масове виробництво свого винаходу, який відразу став справжньою сенсацією.

Уперше робити протези зубів почали єгиптяни. У колоніальний період зіпсовані зуби вважалися коренем усіх хвороб. Карієс лікували, видаляючи зуб і замінюючи золотим або зі слонової кістки.

Але саме Грем підняв протезування зубів на новий рівень. Його унікальним винаходом є також те, що він запропонував робити вставну щелепу не з природних матеріалів - фарфору чи слонової кістки, а з пластмаси.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День боротьби з карієсом: як захистити зуби

Сучасні стоматологи пропонують два варіанти розв'язання питання втрачених зубів — імплантація і протези. У першому випадку ряд відновлюється за допомогою окремих незнімних штучних зубів, які фіксуються в роті встановленими в щелепу титановими імплантами. Такий спосіб здається найприйнятнішим із точки зору надійності та естетики.

Однак імплантація великої кількості зубів, яких бракує, часто неможлива через атрофії кісткової тканини. Сьогодні вставні зуби робляться з акрилу, за допомогою 3D-моделювання ідеально підганяються для прилягання. Фіксуються вони завдяки ефекту прилипки — варто пацієнтові закусити конструкцію, з-під неї виходить зайве повітря й вона надійно прилягає до ясен. Штучна щелепа оснащується кламмерами — кріпильними елементами, які розташовуються на опорних зубах.

Будь-яка знімна конструкція має кріпитися за наявні сусідні зуби, інакше вона просто не триматиметься в роті. А для цього потрібна наявність хоча б двох-трьох своїх зубів. Якщо ж їх немає, пацієнтові потрібно готуватися до імплантації — у щелепу встановлять кілька мініімплантатів, які й будуть кріпленнями.

Такі опорні зуби потрібні не тільки для фіксації, а й для правильного розподілу навантаження під час жування. Якщо їх немає, ясна швидко пошкоджується.

×