6 квітня о 10.30 у мікрорайоні Мирний у Донецьку маршрутний автобус наїхав на 63-рiчну Світлану Фомiну. Вона йшла на базар по деталі для газової колонки. Переходила вулицю.
— Кілька разів подивилася в обидві сторони. Світлофора не було, тому йшла по зебрі. Раптом із-за вантажної фури з"явилася маршрутка. Я зробила ще два кроки і втратила свідомість. Коли прийшла до тями, прямо перед обличчям побачила колесо. Воно загальмувало на моїй правій нозі. Асфальт одразу залило кров"ю.
Зі Світланою Акимiвною розмовляємо в коридорі Донецького інституту відновної хірургії. Вона прихиляє палицю до стіни й показує, як ходить сама. Взута у капцi.
— Завжди носила лише модельне взуття, — зітхає. — У день аварії на мені були туфлі на 10-сантиметровій шпильці. Уявiть 8-тонний ПАЗик на моїй нозі 33-го розміру! Я була в шоці, пасажири взяли у водія джгут, щоб зупинити кров, а він порвався. "Швидка" їхала більше 20 хвилин. Водій молодий, почав вибачатися, що мене не помітив. Зараз, до речі, знов їздить по маршруту. Коли мене доставили в травматологію, лікар сказав: "Тут рятувати вже нема чого". Хотів одрізати рештки ступні й частину гомілки. А в мене характер енергійний, непосидючий, звикла добре виглядати. Від одної думки про протез не хотіла жити.
Світлані Фоміній порадили звернутися до Еміля Фисталя, 71 рiк — керівника центру пластичної хірургії інституту. Він одразу зробив операцію, потім іще три. Аби зберегти кінцівку, застосував метод італійської пластики: на деякий час "зшив" обидві ноги. Це дозволило змоделювати нову ступню.
— У пацієнтки були роздавлені підшкірна жирова клітковина, м"язи і сухожилля правої стопи, роздроблені чотири кістки, — говорить Фисталь. — Ми прибрали омертвілі тканини, намагаючись зберегти плеснову опорну кістку. Щоб закрити рану, викроїли з гомілки здорової ноги клапоть шкіри. Не відсікаючи, а лише відігнувши шкірний клапоть із лівої ноги, закрили ним поверхню рани на правій. Більше місяця пацієнтка лежала з "пришитими" одна до одної кiнцiвками. Потім ноги роз"єднали. Живлячий клапоть відсікли, а рани закрили власним трансплантантом — шматком шкіри зі стегна. Так ми відновили кровопостачання на постраждалій кінцівці та створили нову опорну поверхню.
11 червня Світлана Фоміна встала на обидві ноги.
Шкіру беруть подалі від рани
1597 року італійський професор анатомії й медицини Тальякоцці детально описав спосіб перенесення тканин із плеча на обличчя. Цей метод став відомий як італійська пластика. Її практикують при великих скальпованих ранах, частіше на кисті, гомілці, стопі. Під час операції у віддаленому від рани місці викроюють клапоть шкіри на живильній ніжці й пришивають його до хворої частини. Після приживлення клаптя відсікають його ніжку. Метод і тепер вважають складним.
У XVII ст. Тальякоцці поховали за кладовищем, бо церква оголосила його єретиком.
1 
1
Коментарі