— На початку війни в людей була паніка, а вже через місяць почалася депресія. Вона супроводжується зневірою та опусканням рук, — каже Вероніка Саліванчук, 52 роки, психолог із Рівного. — Воєнна депресія відрізняється від осінньої. Цю треба перемагати рухом.
Щоб вивести себе із цього стану, треба діяти попри зневіру. Замість ховатися в куток, слід щось робити. Фізична активність знижує рівень стресу. Не засиджуйтеся вночі перед телевізором. Висипайтеся, щоб були сили для боротьби з апатією.
— Не переглядайте новини постійно. Налаштуйте сповіщення про повітряну тривогу на телефоні, а решту новин перевіряйте раз на годину. Не забувайте про воду. Зневоднення погіршує роботу серця, мозку та нирок.
Депресія під час воєнних дій також може бути і через провину вцілілого. Люди себе звинувачують, що вижили, а інші померли. Виникають перепади настрою, дратівливість, головний біль, безсоння, нудота та прискорене серцебиття. Людина може умисно вдарятися об усі поверхні, щоб підсвідомо нашкодити собі.
— Часто чую від жінок, які встигли виїхати в безпеку, що почуваються зрадницями. Їм здається, що вони могли б вплинути на ситуацію. Їм наголошую — допомогти можна звідусіль. Наприклад, розповсюджувати інформацію, координувати волонтерів, перевозити людей, плести сітки, готувати обіди.
Людина має прийняти роль, в якій опинилася. Якщо це багатодітна мати, то її основне завдання — захищати сім'ю. А далі йде допомога Україні та військовим.
— Тут не працюють поради покричати чи поплакати. Вони доречні лише в мирний час. В умовах війни не треба налягати на емоції. Лише на тверезий розум та розставлення всього на свої місця.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі