Киянці 32-річній Ірині Литвинюк наприкінці вересня видалили жовчний міхур, в якому було чотири великі камені. Хірургічне втручання робили новітнім методом через пупок без великого розрізу.
— Вершина майстерності операцій — вирізати все саме так, через малесеньку дірочку. Тепер про те, що Ірину колись оперували, не дізнається ніхто, бо шрамів не буде. Навіть якби чоловік спитав "А що це?", може відповісти: "Це в мене такий пірсинг", — каже Михайло Сербул, завідувач відділу столичної поліклініки №2 Державного управління справами.
Робить понад тисячу операцій на рік. На початку 1990-х у Страсбурзі перейняв новітній метод хірургічних втручань. Вдаючись до нього, не роблять великих надрізів — лише малі отвори. Так оперують грижу, видаляють пухлини, викачують зайвий жир.
Хірург застосовував сучасний наркоз. Ірина прокинулася одразу після операції.
— Наркоз уколом у вену роблять ще з часів СРСР, бо іншого не було. Після нього хворий, буває, прокидається тільки на другу добу. Тепер є значно легші. Беремо анестезію газову: Іра двічі вдихнула наркоз із маски й заснула. Прокинулася, розпитала, як усе минуло. Шрам у той момент не болів, бо вкололи легке знеболювальне навколо пупка. Жінка встала й пішла в палату. За дві години пообідала в лікарняній їдальні.
Ірина розпитувала хірурга, чи може поїхати додому того ж вечора. Коли лягала на операцію, залишила машину біля входу в лікарню.
— Додому Ірі можна було й того дня, годин за п'ять після вирізання. Та радив відпочити, полежати. Сказав: "Удома діти, хатня робота. Зостанешся на ніч, добре виспишся". Наступного дня вже ходить без зусиль, з рівною поставою. Не бігає, але ноги не ватяні, сили є. При старому наркозі зараз тільки прокидалася б із сильними болями в животі й тілі.
При операції роблять кілька отворів у шкірі по 2 см кожен. В один вводить камеру, що передає зображення на екран, у два — три інші — інструменти. Так вирізають пухлину чи камені в жовчному, викачують жир при ожирінні, долають грижу.
— Після операцій старого зразка видужують два-три тижні. Шрами болять, дуже важко ходити. Не можна нічого піднімати. А тут — у клініці лежать щонайбільше два дні.
Михайло Сербул мріє, аби такі легкі операції робили в усіх містах України. Зараз в Україні їх проводять усього 5%, у Європі — 85%.
— Обладнання для них є по всіх обласних центрах. Але, крім техніки, треба й уміння. Запрошуємо хірургів із різних міст, аби на великому екрані подивилися, як оперуємо. Кілька років тому не могли навіть показати це на екрані, бо не було хорошої техніки. А зараз вона не поступається американській і австрійській.
1 
1
Коментарі