49-річна Лідія Паращенко із села Тишки Лубенського району Полтавської області лікує тяжкі опіки за допомогою саморобної мазі. Про ліки їй розповіла медсестра з реанімації.

— 12 років тому моя мама ошпарила окропом правий бік, — розповідає Лідія Паращенко. — Рани були дуже глибокі. Пролежала два тижні в лікарні, а їй ставало тільки гірше. М'язові тканини були попечені глибоко, ліки туди не діставали, почалося загнивання. Я забрала її додому. Знайомі порадили поїхати в село Ульяновка Гребінківського району до бабки, яка лікує травами. Вона сказала прикладати до ран відвар чебрецю. Але й це не допомогло.

Лідія Іванівна питала поради в усіх знайомих. На ринку в Лубнах, де продавала молоко, розговорилася з дівчиною. Та розказала, що її мати готує мазь і лікує нею опіки. Жінка раніше працювала в реанімації і не раз рятувала людей. Відкрито цього робити не могла, лікувала потай. Жінка, яку звали Любою, приготувала мазь і для матері Лідії Паращенко.

На важких опіках міняти пов'язку треба що дві години

— Відразу намастила рани мами й побігла поратися, — згадує Паращенко. — Зайшла в хату, а її на ліжку нема. Я злякалася, думала, що вона вже покінчила життя самогубством від нестерпних мук. Як закричу "Мамо!". А вона із сусідньої кімнати озивається: "Чого ти кричиш, я жива". Після того як мама почала користуватися цією маззю, вона одужала, почала ходити. А за місяць на тілі й сліду не залишилося.

Зараз Лідія Паращенко сама готує мазь. Потрібно взяти 1 л свіжої олії, 100 г воску, 10 великих або 12 маленьких курячих яєць. Можна брати качині. Нагріти на вогні олію й покришити туди віск. Помішувати, щоб віск розтопився. Дати покипіти кілька секунд. В окремій посудині збити яйця в піну. Коли суміш із воску й олії вистигне, щоб до каструлі можна було прикласти руки, поставити посудину в холодну воду. Тонкою цівкою вилити яйця. Вода трошки охолодить суміш, тоді яйця не скипляться. Потім вийняти каструлю з води й починати мішати за годинниковою стрілкою, доки суміш не стане однорідною й густою, як гарбузова каша.

— Тим, хто збирається готувати мазь самостійно, перші рази варто робити це з кимсь, хто має досвід. Бо вона може не получитися, — каже жінка.

Якщо площа опіку велика, треба взяти марлю, скласти її удвічі й нанести на неї квачиком мазь. Прикласти до ран. Лідія Іванівна наголошує: не примотувати марлю, а тільки покласти. На важких і глибоких опіках міняти пов'язку треба що дві години. Коли почне загоюватися, робити це рідше. Молоду шкіру на загоєній рані все одно треба мазати ліками, як кремом. Шкіра не стягуватиметься й не болітиме.

Лідія Паращенко вилікувала чимало людей. Пригадує два найскладніші випадки — з чоловіком із Крутого Берега та дідусем із Солониці Лубенського району. Першого ошпарила окропом співмешканка, його тіло перетворилося в суцільну рану. Другий постраждав від вибуху газу в хаті.

— У нього був несправний опалювальний котел, пропускав газ. Уранці дід увімкнув світло, стався вибух. На чоловікові живого місця не залишилося, тільки в паховій зоні шкіра вціліла, бо в трусах був, — згадує жінка. — Перш ніж лікувати, я дивлюся на хворого в лікарні. Якщо бачу, що можу допомогти, беруся. Лікарі не завжди погоджуються на це. Хіба, як родичі наполягають. Одного хворого віддали мені, бо казали, що йому все одно не жити. А я вилікувала.

Попечені місця Паращенко радить змащувати медом. Він знеболює. Але для глибоких опіків краще приготувати мазь.

×